Головними героями твору А.С. Пушкіна «Капітанська дочка», є двоє абсолютно протилежних за людськими якостями офіцера Гриньов і Швабрин. Незважаючи на те, що обидва молодих людей вийшли з дворянського роду, в яких як відомо з дитинства прищеплювалися високі цінності і моралі, один був чесний і шляхетний, а інший хитрий і повороткий.
Швабрин виступає в творі в ролі негативного героя потрапляє на службу в Білогірську міцність через скоєння вбивства. В ході проходження служби, коли почалося повстання Пугачова, він, недовго думаючи і абсолютно не піклуючись про свій борг переходить до його лав. Також його не турбують і почуття оточуючих його людей. За волі своєї закоханості в Марію Миронову, не звертаючи на уваги, що почуття не є взаємними, він вирішує силою змусити дівчину бути з ним. Зрадницьки надходить він по відношенні і до свого друга, задумуючи проти того змови і облуди.
Гриньов ж є абсолютно протилежною стороною Швабрину. Він за своєю волі єден на службу у віддалене від міста фортеця, в усьому слухаючи і підкоряючись своєму батькові. У ньому відчувається неймовірна відданість і шанування своїх батьків. Також він чітко слід отриманому їм настанови, яке свідчить, що честь треба берегти змолоду. При повстанні Пугачова, не побоюючись за своє життя Гриньов ясно дає зрозуміти, що нема за що, чи не перейде в його ряди, так як давав присягу імператриці і буде вірою правдою служити тільки їй.
Пушкін в даному творі ясно дає зрозуміти читачеві, що за такими як Швабрин слід тільки розруха, яка неодмінно призведе до краху його роду, а також і всієї країни. А Гриньов є оплотом в побудові здорового і суспільства, що розвивається з високими моральними засадами і позиціями, які гарантовано приведуть до щасливого і безтурботного майбутнього.
Порівняльна характеристика Гриньова і Швабрина
Петро Гриньов і Олексій Швабрин є героями повісті «Капітанська дочка».
Ці два молодих людини з заможних сімей. Вони офіцери і обидва закохані в капітанську дочку Машу Миронову.
Петро Гриньов потрапив на службу в Білогірську міцність за бажанням свого батька. Олексія Швабрина перевели до фортеці за вбивство. Під час дуелі на шпагах він заколов одного поручика.
Петро Гриньов щиро любить Машу Миронову і вона відповідає йому взаємністю. Він готовий заради неї здійснювати рішучі і сміливі вчинки.
Олексій Швабрин не добившись розташування дівчини і отримавши від неї відмову, поводиться вкрай негідно. Він негативно відгукується про сім'ю Маші, дозволяє собі насміхатися над дівчиною і розпускає про неї негативну славу.
Петро Гриньов сваритися з Швабріним через його негідну поведінку по відношенню до Маші. Бажаючи відстояти честь дівчини, Петро бореться з Швабріним на дуелі. На мить обернувшись на окрик свого слуги, він отримує підступний удар в спину від Швабрина.
Свій борг перед вітчизною вони розуміють по-різному. Коли фортеця штурмувала банда Омеляна Пугачова, Петро готовий був до останнього битися. Він відважно поводився і не боявся каже Пугачову правду в обличчя.
Швабрин же навпаки, не замислюючись перейшов на бік злочинців. Він запобігав і плазував перед Пугачовим.
Коли Швабрина призначає комендантом фортеці. Він, будучи людиною підлим, користується своєю новою посадою. Він жорстоко поводиться з Машею Миронової, тримає її під замком і змушує вийти за нього заміж.
Петро Гриньов з листа Маші дізнається про це і негайно відправляється визволяти дівчину з полону Швабрина. Завдяки своєму одкровення і хоробрості, він заслуговує розташування і повагу Пугачова.
Петро великодушний і смілива людина. Протягом усієї повісті він гідно і самовіддано бореться за свої права і за свою любов.
Швабрин брехливий і лицемірний, він готовий нишком наносити удари і зраджувати своїх товаришів. Він неодноразово намагався дошкулити Петру і писав на нього доноси.
Обидва вони були заарештовані за підозрою в змові з Пугачовим. Швабрин і тут повів себе вкрай не порядно, він намагався звести наклеп на Петра. В результаті Гриньова виправдовують і звільняють. У цьому йому сприяє його кохана Маша. Він одружитися з нею. Швабрин же залишається в ув'язненні.
А. С. Пушкіну на прикладі цих двох, молодих і забезпечених хлопців вдалося показати, наскільки різними бувають люди.
варіант 3
Ці два офіцера є повною протилежністю за своїми людськими якостями. Обидва походять з роду дворян, тому немає сумніву в їх вихованні. Але відмінності починаються там, де воно закінчується.
Швабрин відіграє негативну роль. Він знаходиться на службі в білгородської фортеці. Туди його направляють тому, що він здійснює вбивство. Коли починається повстання Омеляна Пугачова, він без будь-якого сумніву підтримує заколотника. Оскільки його головними якостями є хитрість і підступність, то моральний обов'язок не турбує взагалі. Про почуття оточуючих його людей говорити нічого. Його кохана Марія Миронова не відповідає йому взаємністю і він вирішує взяти її силою. Але, оскільки це виглядає не так, як повинно бути офіцеру, його дії передбачити не складно. Змови і удавання щодо його друга, у якого більше шансів на руку Марії, не змушують на себе чекати!
Гриньов повна протилежність йому. Його рішенням відправитися в цю фортецю керувався борг перед батьківщиною, а не різні хитрощі або злочину. Він слухається і підпорядковується своєму батькові і тому той вважає його хорошим сином. Всі настанови, отримані перед повітом, дотримуються бездоганно. Оберігаючи честь змолоду, Гриньов хоче стати хорошим офіцером і полководцем. А оскільки присяга для нього не порожній звук, то і при повстанні він починає діяти, як вірний воїн імператриці. Чому ж Марія вибирає чесної людини? Для розуміння варто уважно придивитися до них обох.
Петро не бажає здійснювати підлості, а навпаки хоче довести свою любов діями. Тому він наважується на різні вчинки, які вигідно його виділяють на загальному тлі. Тоді, як Олексій Швабрин після отримання відмови починає вкрай негативно відгукуватися про саму панночці. Більш того, він потайки пускає негативні чутки, які позначаються на репутації дівчата. Через це і починається сварка двох молодих людей. Але честь дівчини для Петра не порожній звук і він призначає дуель після з'ясування всіх обставин. Але доля не на стороні порядних людей. На мить відвернувшись, Гриньова очікує удар в спину, який виявляється вирішальним у цьому протистоянні. Дуель закінчується перемогою Олексія.
Після початку облоги, саме за підтримки Швабрина Пугачов бере фортецю в свої руки. Призначаючи його головним, він фактично розв'язує йому руки. А оскільки той ще і плазує всіляко, то доказів у вірності не потрібно. Марія потрапляє в своєрідний полон, який сковує її дії. Олексій починає примушувати її силою вийти за нього заміж. Коли про це в листі дізнається Гриньов, він відразу ж впадає на виручку дівчині. Чим викликає повагу не тільки у неї, а й у самого заколотника.
Виходячи навіть з цих слів, можна зрозуміти, що Петром Гриньовим рухає порядність, честь, відвага і самовідданість. Тоді, як Олексієм Швабріним рухає брехня, лицемірство і удари в спину. А неодноразові доноси тільки підтверджують, що такі люди просто не потрібні навіть в рядах тих, хто наважується піти проти корони і держави.
Кілька цікавих творів
- Головні герої Божественної комедії Данте Аліг'єрі
Поема «Божественна комедія» - одне з найвідоміших творів Данте Аліг'єрі - мислителя і поета Італії. Це остання робота автора, і саме в ній відбилося його ставлення до життя.
- Образ і характеристика Д-503 в оповіданні Ми Замятіна твір
Оповідання ведеться від імені головного героя роману - Д-503. Точніше, ми як би читаємо щоденник Д-503, який записує, що з ним відбувалося в певний момент часу
- Образ і характеристика Петро Мелехов в романі Тихий Дон Шолохова твір
роман Михайла Олександровича Шолохова, який містить в собі величезну кількість різноманітних образів вплинули на багатьох героїв інших творів. Петро Мелехов, як раз і є прикладом одного з цих яскравих образів
- Герої п'єси Свої люди - розрахуємося! Островського
Самсон Силич Большов - глава сім'ї, селянин за походженням, купець і власник значних статків. Головною його цінністю є гроші, і в один момент він приймає рішення провернути аферу
- Твір Які якості характеру Дубровського проявилися в Покровському?
Дубровський в творі показаний позитивним героєм, який увібрав в себе масу позитивних людських рис. Він прекрасно вихований, освічений, швидко знаходить рішення у важких ситуаціях
У творі Олександра Сергійовича Пушкіна "Капітанська дочка" описуються два героя: Швабрин і Гриньов. За походженням обидва дворяни, обидва потрапляють в Білогірську міцність, обидва мають відношення до Пугачова. З першого погляду здається, що вони схожі. Але це не так.
Гриньов отримав домашнє виховання. З п'ятирічного віку він був відданий на піклування стременному, Савельічу, який навчив його грамоті. Незабаром для подальшого виховання і навчання Гриньова був найнятий француз Бопре, "якого виписали з Москви разом з річним запасом маслинової олії і вина".
Він не був справжнім учителем, тому більшу частину часу кожен з них займався своєю справою.
Швабрин же отримав світську освіту. Йому були не чужі і розваги цього суспільства, як, наприклад, гра в карти. А суперечки, за його поданням, повинні були вирішуватися дуеллю.
Гриньов ще до народження був записаний в Семенівський полк. Але коли йому виповнилося 16, його батько, в черговий раз гортаючи Придворний календар, вирішив, що пора і Петру відправитися служити. А щоб він замість цього не розважався в Петербурзі, Андрій Петрович вирішив відправити сина "понюхати пороху" в Оренбург, до свого старого знайомого під начальство. Там Гриньов і був визначений в Білогірську міцність. Всім було відомо, що якщо член гвардії раптово потрапляє в гарнізон, то, швидше за все, він у чомусь завинив. Одним з таких людей як раз і був Швабрин. Покараний він був за вбивство під час дуелі.
У фортеці життя була нудна. Реального ворога не було, тому у офіцерів практично були відсутні будь-які обов'язки. Тут Гриньов зустрічається з Швабріним. Спершу вони ладнають між собою. Розмова Швабрина був цікавий Гриньова. Але з кожним днем їх взаємини погіршувалися. Вони обидва були закохані в Марію Іванівну, дочка коменданта. Швабрин приховував це. Спочатку він описав Машу Гриньова як досконалу дурочку. Потім, коли Петро Андрійович показав йому свої вірші, присвячені дочки коменданти, сильно розкритикував їх. На це Гриньов був дуже ображений, і незабаром вони домовляються про дуелі. Але під час бою раптово вибігає Савельич і гукає Гриньова. І в цей момент Швабрин завдає підлий удар відвернутому противнику. Петро Андрійович втрачає свідомість, але виживає. У цій ситуації Швабрин показує себе людиною, якій не можна довіряти.
Незабаром стає відомо про наближення армії Пугачова. Все, крім Швабрина, дуже схвильовані. Він же поринув у роздуми. Пройшли дні, і ось бунтівники вже біля стін Білогірської фортеці. Обложені вирішуються відкрити ворота і дати бій ворогові. Але коли вони зробили це, виявилося, що вийшло всього три людини: Гриньов, комендант і Іван Ігнатьіч. Решта побоялися прийняти бій. Таким чином фортеця була захоплена, а комендант повішений. Гриньов був помилуваний за те, що давно подарував людині, що опинилася Пугачовим, заячий тулуп за допомогу. Швабрин же, оцінивши розстановку сил, віроломно переметнувся до бунтівників.
Швабрин був призначений новим комендантом фортеці. Він твердо вирішив домогтися руки Маші, навіть силою. Але коли Гриньов повернувся в Білогірську міцність, та ще й разом з Пугачовим, Швабрин опинився в скрутному становищі. Петро Андрійович все ще залишався його ворогом. Але нове положення Гриньова змушує його робити вигляд, що ніяких розбіжностей між ними немає. Гриньов, в свою чергу, веде себе чесно, не розмовляючи зі своїм ворогом.
Незабаром, за збігом обставин, вони зустрічаються в суді. Обидва вони звинувачені в участі в змові Пугачова. Відмінності полягають в тому, що Швабрин дійсно виступив разом з бунтівниками, а Гриньов ніколи не був з ними заодно. До цього моменту герої сильно змінюються. Петро Андрійович з невпевненого в собі хлопця, яким він був на початку твору, перетворився в гідного дорослого людини. А Швабрин же проявив всі свої негативні якості: підлість, підступність, лицемірство, схильність до брехні. Під час допиту він, розуміючи, що сам вже не виправдається, починає всіляко звинувачувати свого суперника. Гриньов само не уподібнюється йому і говорить тільки за себе.
До кінця твору долі і Швабрина, і Гриньова відповідають їх особистісним якостям. Чесний і відкритий Петро Андрійович домагається всього, що він хотів. А брехливий Швабрин карається владою. Герої починали з одного і того ж положення, але один зміг перетворитися в позитивну людину, якій можна довіряти, а інший так і залишився брехуном, який думає лише про себе.
Швабрин і Гриньов - головні герої повісті А. С. Пушкіна "Капітанська дочка".
Обидва- дворяни, обидва офіцери, обидва служать в Білогірської фортеці, обидва закохані в Машу Миронову.
На цьому їх схожість закінчується. Швабрин переведений у фортецю за вбивство, Петро Гриньов потрапив сюди за бажанням батька, які хотів, щоб син отримав першокласну армійську підготовку не в столиці.
По-різному розуміють молоді люди і свій борг. Як тільки Омелян Пугачов взяв Білогірську міцність, Швабрин, підстрижений під гурток, відразу перейшов на його бік, побоюючись за своє життя. Гриньов ж чесно сказав самозванцю, що присягав государині імператриці і йому служити не буде.
Негарно поводиться Швабрин і по відношенню до Гриньова. Він наговорює батькам його про негідну поведінку сина, заздрячи тому, що саме Петру, а не йому віддала перевагу Маша Миронова .. Крім того, він сміється над віршами свого друга замість того щоб підтримати. Дружити Швабрин не вміє, зрадити - на рахунок "раз".
І Швабрин, і Гриньов - дворяни, але другий з них слід завіту "бережи честь змолоду", а перший лише думає про свою шкуру. Представляючи на суд читачів двох ровесників, Пушкін дає зрозуміти, що пісенька Швабрину перед судом історії давно скінчилася, а Гриньови - еліта Росії і її майбутнє.
У своєму романі «Капітанська дочка» А.С. Пушкін на перше місце ставить проблему честі, людської гідності. Протягом усього твору він всебічно розробляє це питання, зіштовхуючи головного героя Петра Гриньова з іншими персонажами.
Так, повною протилежністю Гриньова є Олексій Іванович Швабрин. Здавалося б, у цих людей багато спільного. Обидва вони благородного походження, обидва молоді, досить добре освічені.
У цих героїв, як мені здається, схожі багато інтереси. Недарма Пушкін підкреслює, що ці люди були в тісних стосунках: «З А. І. Швабріним, зрозуміло, бачився я кожен день ...»
Ми розуміємо, що обидва вони цікавляться літературою, поезією, зокрема. Так, Швабрин добре знає творчість В.К. Тредіаковський, а вірші Гриньова високо оцінив сам Сумароков.
Крім того, у героїв є і ще один спільний інтерес - Маша Миронова. Обидва вони закохані в капітанську дочку, обидва доглядають за нею. Але саме це почуття, перш за все, і проявило різниця героїв, їх абсолютно протилежні моральні якості, життєві принципи.
Маша відмовила Швабрину, і той, в помсту, почав обмовляти на безневинну дівчину. Він буквально поливав героїню брудом, анітрохи не соромлячись потім сідати з нею і її батьками за один стіл, бувати в їх будинку. Більше того, Олексій Іванович, бачачи, що між Гриньовим і Машею існує взаємна симпатія, робив все, щоб молоді люди не були разом.
Петро Гриньов не поділяє і не приймає такої поведінки свого «приятеля». Він вважає його негідним не тільки дворянина, а й взагалі чесної людини. Гриньов викликає Швабрина на дуель, прагнучи захистити добре ім'я своєї коханої. Важливо, що і на цьому поєдинку честі Олексій Іванович веде себе негідно.
Але у всій повноті натури героїв розкрилися при повстанні Пугачова. Обидва вони стали свідками і учасниками страшних подій, які загрожують їм та їхнім близьким смертю.
Швабрин пішов по легкому шляху. Він, забувши про свою присягу імператриці, про свою дворянську честь, перейшов на сторону Пугачова: «Адже оголився в гурток і тепер у нас тут же з ними бенкетує! Моторний, нічого сказати! » Таким чином, Швабрин стає зрадником, вважаючи за краще ганебну життя чесної смерті.
Гриньов, при тих же умовах, вибирає інше. Він в обличчя Пугачову заявляє, що не може стати його прихильником, тому що клявся на Біблії, що буде вірний государині імператриці: «« Ні, - відповідав я з твердістю. - Я природний дворянин; я присягав государині імператриці: тобі служити не можу ».
Така поведінка героя викликає повагу навіть у Пугачова. Він відпускає Петра з фортеці. Але, більше того, бунтар допомагає Гриньова виручити Машу з ув'язнення, в яке дівчину уклав Швабрин. Безчесний Олексій Іванович, скориставшись своїм становищем, примушував дівчину вийти за нього заміж. І тільки сміливий вчинок люблячого Петра врятував Машу від голодної смерті.
В результаті Гриньов, незважаючи на злісні підступи Швабрина, що обмовив його, виходить переможцем з усіх подій. Збережена честь, почуття власної гідності, а також любов Маші допомагають герою залишитися живим і йти далі з високо піднятою головою. Швабрин же, важко поранений, потрапив у полон до державних військам, став носити клеймо злочинця і зрадника.
Пушкін показує нам, що зберегти себе, вийти переможцем зі складних життєвих випробувань можна, лише зберігши власну честь, Людини в собі. Це письменник наочно демонструє нам на прикладі двох своїх героїв - Гриньова і Швабрина. Злякавшись, пішовши на поводу у своїх ницих інстинктів, людина ризикує не тілом, але душею. І це набагато страшніше, на мій погляд.
Порівняльна характеристика Гриньова і Швабрина (2 варіант)
Білогірська фортеця перебувала далеко від тодішніх культурних і політичних центрів, однак і до неї докотилася хвиля бунту. Невеликий гарнізон прийняв нерівний бій. Фортеця впала. Омелян Пугачов учиняє свій "імператорський" суд, тобто безжалісно розправляється з беззбройними людьми. Саме цей момент в повісті є ключовим для порівняльної характеристики двох героїв "Капітанської дочки" - Гриньова і Швабрина.
Гриньов отримав виховання в сім'ї відставного військового і сам став офіцером. Петруша - м'який і совісний юнак, сповнений райдужних мрій. Для нього верх людського благополуччя - служба в гвардії. Однак саме життя розсіює його ілюзії. Після карткового програшу Зурину Гриньов відчуває сором. Послідувала незабаром зустріч з вожатим показує, що Петруша - хороша людина. Незважаючи на умовляння Савельіча, Гриньов дарує вожатому заячий кожушок зі свого плеча. Служба в Білогірської фортеці виявилася необтяжливою, Петруша закохується в дочку коменданта Машу Миронову. Закоханість робить Гриньова поетом. Своїми віршованими пробами Петруша ділиться з Олексієм Швабріним - молодим офіцером, засланим в фортецю за участь в дуелі. Виявляється, Шваб-рин теж був закоханий в Машу, але отримав відмову. Швабрин намагається очорнити дівчину в очах Гриньова, і той викликає його на дуель. Петруша отримує від свого колишнього друга легку рану. Але навіть і після цього Швабрін продовжує завдавати Гриньова, адже Маша і її батьки дбайливо доглядають за пораненим юнаків. Однак незабаром Швабрин отримує можливість помститися.
Пугачов кликав всіх бажаючих приєднатися до свого бунтівного війська. Швабрин з радістю погоджується: він присягає на вірність самозванцю. Гриньов ж, незважаючи на смертельну небезпеку, не змінює військовій присязі і насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову. Таким чином, суперники в любові і противники на дуелі встають по різні боки барикад. Положення Швабріна все-таки менш вигідно: приєднавшись до Пугачова, він тим самим раз і назавжди поставив себе поза законом. Гриньов, якого Пугачов пам'ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцю правду про свою кохану, сподіваючись на поблажливість з боку ватажка. Цей психологічний бій Гриньов виграє, рятуючи себе і Машу.
Два офіцери російської армії - Петро Гриньов і Олексій Швабрін поводяться зовсім по-різному: перший слід законами офіцерської честі і зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гриньов і Швабрин - носії двох принципово різних світоглядів. Саме такими їх зображує автор повісті "Капітанська дочка"
Основними персонажами повісті Пушкіна «Капітанська дочка» є Гриньов і Швабрин, порівняльна характеристика яких - тема цього твору. Познайомивши читача з даними героями, класик доносить до нас дуже важливу думку. Вона і стала головною ідеєю його твори.
І Петро Гриньов, і Олексій Швабрин - дворяни, офіцери. Кожен з них отримав непогане для тих часів освіту. У них схожі інтереси: поезія, живопис і т.д. Вони приблизно одного віку.
Зустрілися персонажі в Білогірської фортеці, куди Гриньова навмисно відправив батько, бажаючи, щоб син отримав гарт далеко від теплично-столичних умов. А ось Швабрин потрапив сюди, можна сказати, через вчиненого ним злочину. Саме таким виявилося покарання за дуель із летальним кінцем.
Спочатку читач не бачить особливої різниці між молодими офіцерами. Але з розвитком подій з'являються все нові, і нові деталі. Так, стає дуже неприємно, коли Швабрин висміює Гриньова, що довірився йому і прочитав свої вірші. Присвячені вони були доньці начальника фортеці Маші Миронової, в яку Петро закохався без пам'яті.
Пізніше з'ясовується, що і Олексій небайдужий до Марії. Але це не виправдовує його вульгарні слова і необґрунтовану критику віршів. А то, що він дозволяє собі розпускати брудні чутки про дівчину, а потім сідає як ні в чому не бувало за стіл з її батьками, взагалі бридко.
Намагаючись помститися коханій за те, що вона вибрала іншого, Швабрин падає все нижче і нижче. В результаті Гриньов викликає його на дуель. І Олексій, скориставшись тим, що Петро відволікся, підло його ранить. Але ж ці люди колись дружили!
Але по-справжньому сутність Олексія Швабрина розкривається під час облоги фортеці повстанцями Пугачова. Капітан Миронов гине, офіцери опиняються в руках у розбійників. У них є вибір: померти або перейти на бік ворога. І Швабрин вибирає друге.
Гриньов готовий померти. Він відмовляється співпрацювати з Пугачовим, але той щадить його, проявивши повагу до мужності офіцера і висловивши подяку за досконалий тим одного разу добрий вчинок. В результаті у Петра все добре. Він рятує Машу з пастки, організованої Швабріним, і молоді люди готуються до весілля. А ось Олексій потрапив під трибунал і був розстріляний.
Доля все розставила на свої місця. А Пушкін доніс до читачів таку думку: підлість, мерзенність, боягузтво і зрада повинні бути засуджені. А чесність, доброта, сміливість, щирість і відданість будуть жити. Саме такими якостями, на думку автора, повинні володіти російські офіцери і взагалі - люди!
Легендарний роман А.С. Пушкіна «Капітанська дочка», в першу чергу, розглядає проблематику честі, гідності і людської чесноти. Щоб глибше проникнути в сутність людей і дати читачеві більше можливостей спостерігати за еволюцією характеру героїв, автор поміщає їх за часів повстання Пугачова. Пушкін зіштовхує між собою двох головних героїв роману - Гриньова і Швабрина.
На перший погляд, у цих молодих людей дуже багато спільного. Обидва вони дворянського походження, обидва отримали непогану освіту, цікавляться поезією. Їм навіть подобається одна дівчина - Маша Миронова. Але на цьому їх схожість закінчується. Гриньов потрапив до Петропавлівської фортеці тому, що його батько хотів щоб син «понюхав пороху», став офіцером. Швабрина ж заслали в Білогірську міцність за вбивство поручика.
Любов до Маші Миронової стала тим каменем спотикання, об який розбилася можлива дружба молодих людей. З цього моменту характери героїв починають розкриватися все більше і більше. Маша відмовила Швабрину, і його гниле нутро почало проявлятися у всій красі. Швабрин став розпускати про Маші погані чутки, не гребуючи після цього сідати за стіл з її сім'єю. Також він намагався виставити Гриньова в її очах дурнем, критикуючи його вірші і насміхаючись над ними.
Петро, ображений у своїх почуттях, викликає Швабрина на дуель, де негідник намагався напасти на нього зі спини. Після дуелі Швабрин написав батькам Гриньова порочить його лист, в надії на те, що це може засмутити їх відносини з Машею.
У повній же мері характери героїв розкриваються в момент, коли Пугачов захоплює фортецю. Швабрин відразу ж переметнувся на бік агресора, в той час як Гриньов відмовився служити Пугачову навіть під страхом смерті. Здавалося, смерть Петра була невідворотна, але він був великодушно помилуваний за щедро подаровану Гриневим Пугачову шинель і чарку вина.
Але і на цьому Швабрин не зупиняється. Залишившись в фортеці один на один з Машею, Олексій Іванович намагається примусити її до шлюбу, користуючись своїм високим становищем при новій владі. Маші пощастило, що кохає її Гриньов зумів отримати повагу Пугачова, який допоміг йому звільнити її з чіпких рук негідника.
Червоною ниткою через весь роман проходить ідея духовного зростання нашого героя. Образ Швабрина прекрасно відтіняє це зростання, без цього героя він був би не так помітний.
Своїм романом Олександр Сергійович напевно хотів показати, що людина честі, що зберіг гідність і віру в свої ідеали, може подолати будь-які труднощі. А людина, що не зумів протистояти своїм ницим інстинктам, може втратити не тільки свободу або життя, але саму свою суть, душу, як би високо він ні виліз. І це самий жахливий кінець.
- Вконтакте 0
- Google+ 0
- ОК 0
- Facebook 0
