КРИЛАТІ ФРАЗИ У КОМЕДІЇ «ГОРЕ ВІД РОЗУМУ» ГРИБОЕДОВА
ГОРЕ ВІД РОЗУМУ - в назві комедії закладена багатозначність тлумачення. Грибоєдов ставить перед сучасниками і майбутнім поколінням загадку. Чому герой відчуває гіркоту розчарування і "мільйон терзань"? Чому суспільство його не зрозуміло, не визнала? Тому що визнало небезпечним його розум, який породжує нові ідеї, неприйнятні світлом, як непотрібні, незручні, непрактичні і навіть небезпечні для даного суспільства. Це трактат про те, що взагалі є розум, що розумно, що істинно.
ТЕМА «УМА» В П'ЄСІ «ГОРЕ ВІД РОЗУМУ»:
1. УМ, шматує знань - фраза Чацького. Для нього це найвища цінність.
2. Навчання - ось чуму, ученість - ОСЬ ПРИЧИНА ... засланні розуму протиставляє підвалини кріпосницького дворянства.
3. АХ, ЯКЩО ЛЮБИТЬ ХТО КОГО, НАВІЩО УМА ШУКАТИ І ЇЗДИТИ ТАК ДАЛЕКО? - Софія з сентиментальною чутливістю.
4. Вчені МЕНЕ НЕ обморочиш - для Скалозуба головне - залізна дисципліна.
5. УМ З СЕРЦЕМ НЕ В Ладу - фраза Чацького. Його розривають суперечності, відчуження від людей, самотність.
6. Мільйон мук - фраза Чацького. Підхід Чацького до останньої фатальної межі, до якої його привело чесне служіння істині, законам розуму.
КРИЛАТІ ФРАЗИ Чацького В П'ЄСІ:
1. ЛЕДЬ СВІТЛО - УЖ НА НОГАХ! І Я У ВАШИХ НІГ (буд.1 явл.7)
2. БЛАЖЕННИЙ, ХТО ВІРУЄ, ТЕПЛО ЙОМУ НА СВІТІ! (Буд.1 явл.7)
3. ДЕ ВІК ТОЙ НЕВИННИЙ (буд.1 явл.7)
4. І В КОМ не знайдеш плям? (Буд.1 явл.7)
5. І ДИМ ВІТЧИЗНИ нам солодкий і приємний! (Буд.1 явл.7)
6. користь ХВИЛИНОЮ (буд.1 явл.7)
7. А ВТІМ, ВІН ДІЙДЕ ДО СТУПЕНІВ ВІДОМИХ, АДЖЕ НИНІ ЛЮБЛЯТЬ безсловесних (буд.1 явл.7)
8. поспішає ДО ВАС, ГОЛОВУ злам (буд.1 явл.7)
9. І ВСЕ-ТАКИ Я ВАС БЕЗ ПАМ'ЯТІ ЛЮБЛЮ (буд.1 явл.7)
10. УМ З СЕРЦЕМ НЕ В Ладу (буд.1 явл.7)
11. Скажіть Ж МЕНІ В ВОГОНЬ: ПІДУ ЯК НА ОБІД (буд.1 явл.7)
12. СЛУЖИТИ Б РАД, прислужувати тошно (буд.2 явл.2)
13. І ТОЧНО РОЗПОЧАВ СВІТЛО глупеть (буд.2 явл.2)
14. ВЕК нинішній і століття минулий (буд.2 явл.2)
15. Живі перекази, А віриться насилу (буд.2 явл.2)
16. А СУДДІ ХТО? (Буд.2 явл.5)
17. ОСЬ НАШІ суворішого цінителя І СУДДІ! (Буд.2 явл.5)
18.
, Шматує знань (буд.2 явл.5)
19. МЕНІ В петлі ЛІЗТИ, А ЇЙ СМЕШНО (буд.3 явл.1)
20. Я країнах; А НЕ країні хтось Ж? (Буд.3 явл.1)
21. НЕ ПОБАЖАВ Б Я І ОСОБОВОГО ВОРОГУ (буд.3 явл.1)
22. ГЕРОЙ ... НЕ МОГО РОМАНА (буд.3 явл.1)
23. Я дурість не читців (буд.3 явл.3)
24. СЕЛО - ВЛІТКУ РАЙ (буд.3 явл.6)
25. ЛАЮТЬ ТУТ, А ТАМ ДЯКУЮТЬ (буд.3 явл.9)
26. Мільйон мук (буд.3 явл.22)
27. розуму всупереч, наперекір стихії (буд.3 явл.22)
28. Послухайте! ВРИ, ТАК ЗНАЙ Ж МІРУ (буд.4 явл.4)
29. Є ВІД ЧОГО У розпачі ПРИЙТИ (буд.4 явл.4)
30. І ось громадська думка (буд.4 явл.10)
31. Побачення ЧАС домовлено (буд.4 явл.10)
32. Молчаліна розкошують НА СВІТІ! (Буд.4 явл.13)
33. мрій З ОКО ГЕТЬ - І спала завіса (буд.4 явл.14)
34. КУДИ МЕНЕ закинув ДОЛЯ! (Буд.4 явл.14)
35. СЮДИ Я БІЛЬШЕ НЕ ЕЗДОК (буд.4 явл.14)
36. ДЕ ображеним є почуття КУТОЧОК! (Буд.4 явл.14)
37. Карету мені, карету! (Буд.4 явл.14)
КРИЛАТІ ФРАЗИ Фамусова В П'ЄСІ:
1. А НІЧОГО КРІМ прокази і ВІТРУ НА ДУМКАХ (буд.1, явл.2)
2. бач, ПРИМХИ ЯКІ ЗАВЕЛИСЯ! (Буд.1 явл.2)
3. І В читанні ПРОК-ТО НЕ ВЕЛИКА ... (буд.1 явл.2)
4. мічуся ЯК МОВ очманілий (буд.1 явл.4)
5. НЕ потрібно іншого ЗРАЗКА, КОЛИ В ОЧАХ ПРИКЛАД БАТЬКА (буд.1 явл.4)
6. чернечий ВІДОМИЙ поведінки! (Буд.1 явл.4)
7. ЖАХЛИВИЙ ВЕК (буд.1 явл.4)
8. далися нам ЦІ МОВИ! (Буд.1 явл.4)
9. хто бідний, ТОЙ ТЕБЕ НЕ ПАРА! (Буд.1 явл.4)
10. БУВАЮТЬ дивні сни, А наяву країни (буд.1 явл.4)
11. ПОВИКІНЬ дурниця З ГОЛОВИ (буд.1 явл.4)
12. ДЕ ДИВА, ТАМ МАЛО СКЛАДУ (буд.1 явл.4)
13. ЗВИЧАЙ МІЙ ТАКИЙ: ПІДПИСАНО, то з плечей геть (буд.1 явл.4)
14. НУ викинув ТИ ЖАРТ! (Буд.1 явл.9)
15. У сумнів ВВЕЛ МЕНЕ (буд.1 явл.9)
16. Петрушка, ВІЧНО ТИ З справити обновку (буд.2 явл.1)
17. З ПОЧУТТЯМ, С толком, з розстановкою (буд.2 явл.1)
18. ВЧИЛИСЯ Б, НА СТАРШИХ ДИВЛЯЧИСЬ (буд.2 явл.2)
19. ВПАВ ОН боляче, встав ЗДОРОВО (буд.2 явл.2)
20.
Про ГОВОРИТЬ! І ГОВОРИТЬ, ЯК ПИШЕ! (Буд.2 явл.2)
21. ДА ОН ВЛАДИ НЕ ВИЗНАЄ! (Буд.2 явл.2)
22. НА ПОСТРІЛ під'їжджати до столиць (буд.2 явл.2)
23. розпусти не терплю (буд.2 явл.2)
24. не по літах І ЧИН завидною, НЕ ЗАРАЗ ЗАВТРА ГЕНЕРАЛ (буд.2 явл.3)
25. І завіральнимі ІДЕЇ ЦІ БРОСЬ (буд.2 явл.3)
26. ДАЙ БОГ ЗДОРОВ'Я ВАМ І генеральський чин (буд.2 явл.5)
27. А ПАНОТЕЦЬ, зізнався, що МАЛО ДЕ знайдеться СТОЛИЦЯ, ЯК МОСКВА (буд.2 явл.5)
28. Вукс, батюшка, відмінна МАНЕРА (буд.2 явл.5)
29. НА ВСЕ СВОЇ ЗАКОНИ Є (буд.2 явл.5)
30. ПО БАТЬКОВІ І СИНА ЧЕСТЬ (буд.2 явл.5)
31. НА ВСІХ МОСКОВСЬКИХ Є ОСОБЛИВИЙ ВІДБИТОК (буд.2 явл.5)
32. А ПАНІ? - сунься ХТО, СПРОБУЙ, опанувавши (буд.2 явл.5)
33. ДАЙ БОГ ТЕРПІННЯ, АДЖЕ САМ Я БУВ ОДРУЖЕНИЙ (буд.2 явл.5)
34. Зауважте на ПАМ'ЯТЬ вузлик (буд.2 явл.5)
35. Навчання - ось чуму, ученість - ОСЬ ПРИЧИНА (буд.3 явл.21)
36. не в своїй тарілці (буд.3 явл.22)
37. БА! Знайомі ВСЕ ОСОБИ (буд.4 явл.14)
38 КРАЩА ПОЛОВИНА (буд.4 явл.14)
КРИЛАТІ ФРАЗИ СОФІЇ В П'ЄСІ:
1. ХТО В БІДНОСТІ народжений (буд.1 явл.4)
2. ХТО ХОЧЕ, ТАК І судить (буд.1 явл.5)
3. З РУК зійде (буд.1 явл.5)
4. ДОЛЯ НАС НІБИ берегли (буд.1 явл.5)
5. А ГОРЕ ЧЕКАЄ ЧЕРЕЗ УГЛА (буд.1 явл.5)
6. ОН СЛОВА розумного не сказав зроду (буд.1 явл.5)
7. МЕНІ ВСЕ ОДНО, ЩО ЗА НЬОГО, ЩО В ВОДУ (буд.1 явл.5)
8. З ГЛИБИНИ ДУШІ зітхне (буд.1 явл.5)
9. І ОКО З МЕНЕ НЕ зводиться (буд.1 явл.5)
10. АХ, ПАНОТЕЦЬ, СОН У РУКУ (буд.1 явл.10)
11. ЩАСЛИВІ ГОДИН НЕ СПОСТЕРІГАЮТЬ (буд.1 явл.3)
КРИЛАТІ ФРАЗИ ЛІЗИ В П'ЄСІ:
1. ПОТРІБЕН ОКО ТАК ОКО (буд.1 явл.1)
2. І СТРАХ ЇХ НЕ БЕРЕ! (Буд.1 явл.1)
3. АХ, АМУР прокляття! (Буд.1 явл.1)
4. І БАРСЬКИЙ ГНІВ, І БАРСЬКА ЛЮБОВ (буд.1 явл.2)
5. У ДІВЧАТ СОН РАНКОВИЙ так тонкий (буд.1 явл.2)
6. ТЕПЕР ВЖЕ НЕ ДО СМІХУ (буд.1 явл.5)
7. ГРІХ НЕ БІДА, поголоска не гарна (буд.1 явл.5)
8. І ЗОЛОТИЙ МЕШОК, і мітить у ГЕНЕРАЛИ (буд.1 явл.5)
9. ДЕ носиться? В яких краях? (Буд.1 явл.5)
10. ВІН НЕ В СВОЄМУ ДУМКАХ (буд.3 явл.14)
11. ЯК більмо в ОКУ (буд.4 явл.11)
12. ЛЮБОВ НА ЗАВТРА побережіть (буд.4 явл.11)
КРИЛАТІ ФРАЗИ Молчалін У П'ЄСІ:
1. АХ, злі МОВИ СТРАШНІШЕ пістолета (буд.2 явл.2)
2. Я ВАМ радив не смію (буд.2 явл.11)
3. В МОЇ ЛІТА НЕ ПОВИННО сміти своє судження МАТИ (буд.3 явл.3)
4. частенько там МИ заступництво знаходиться, ДЕ НЕ мітимо (буд.3 явл.3)
5. ТУТ НЕ БАЧУ злочинів (буд.3 явл.3)
КРИЛАТІ ФРАЗИ Скалозуб В П'ЄСІ:
1. МИ З НЕЮ РАЗОМ НЕ СЛУЖИЛИ (буд.2 явл.5)
2. МЕНІ ТІЛЬКИ Б ДІСТАЛОСЯ В ГЕНЕРАЛИ (буд.2 явл.5)
3. одружитися? Я анітрохи не ГЕТЬ (буд.2 явл.5)
4. Вчені МЕНЕ НЕ обморочиш (буд.4 явл.5)
Сьогодні ми поговоримо про відому трагікомедії в віршах «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова, крилаті вирази (афоризми) з якої на слуху у всіх. Більшість людей навіть не підозрюють, звідки пішли розхожі фрази, які вони так часто вживають. Прийшов час розібратися, чому настільки особлива ця п'єса.
Кілька слів про сам твір і сюжеті
Саме сатирична п'єса«Лихо з розуму» вмить зробила свого автора, А.О. Грибоєдова, класиком літератури. Написана в 1822-1824 рр., Вперше повністю опублікована в 1862, ця комедія у віршах довела, що розмовна мова у високій літературі має місце.
До речі, драматургу вдалося порушити ще одне правило - триєдність місця, часу і дії. У «Лихо з розуму» дотримані тільки перші два (місце і час), а дія розділене на дві частини: почуття Чацького до Софії і його протиборство з московським вищим світлом.
Сюжет простий. Олександр Чацький, молодий дворянин, виріс разом з Софією Фамусовой. Вони провели один з одним все дитинство і завжди любили один одного. Але тут юнак їде на 3 роки і навіть не пише листів. Софія засмучена, але незабаром знаходить заміну так і не стала нареченому.
Коли Олександр Чацький повертається в Москву з твердим наміром одружитися на любові свого життя, його чекає сюрприз: Софія захоплена Олексієм тюрмі - секретарем її батька. Чацкий зневажає Молчалина за чиношанування і раболіпство і не розуміє, як такий жалюгідний людина могла підкорити серце Софії.
Через сміливих промов колишнього коханого роздратована ситуацією Софія дає початок плітці, що Чацький не при своєму розумі. Розсерджений вкрай юнак покидає Москву з наміром більше ніколи не повертатися.
Саме протест особистості, вільної від умовностей, яка повстала проти прогнилої російської дійсності, і є головною ідеєю трагікомедії.
Коли Олександр Пушкін припустив, що «Горе від розуму» розлетиться на цитати, він як у воду дивився. Дуже скоро п'єса стала народним надбанням, і часто ми навіть не підозрюємо, що говоримо словами персонажів Грибоєдова. Фраза «горе від розуму» увійшла в ужиток саме через цю п'єси.
«Лихо з розуму»: крилаті вирази дії першого
Цитувати твір можна вже з перших слів. Наприклад, фраза покоївки Лізи «поминай нас найдужче печалей і панський гнів, і панська любов» чого вартий.
Улюблена приказка закоханих (особливо тих, що спізнюються панянок) теж вперше з'являється тут. У розмові з Лізою Софія вимовляє, дивлячись у вікно: «Щасливі годин не спостерігають».
У вищому суспільстві після наполеонівських воєн довгий час панувала мода на французьку мову. Але мало хто володів ним хоча б середньо. Саме це висміює Чацький, коли говорить про змішування французької мови з нижегородським.
Коли Чацький майже на самому початку пояснюється зі своєю коханою, то говорить їй, що у нього «розум із серцем не в ладу».
Афоризми з твору «Лихо з розуму» включають і розхожий вислів «там добре, де нас немає». Так відповідає Софії Чацький, коли вона запитує його про подорожі.
Коли пан засланні застукав Молчалина біля дверей кімнати дочки, Софія намагається знайти для коханого виправдання: оскільки він живе в їхньому будинку, то «йшов у кімнату, потрапив в іншу». З ким не буває...
Крилаті вислови з дії другого
У цій частині твору безліч приголомшливих виразів належить саме Чацкому. Хто жодного разу не чув або сам не використовував вираз «живі перекази, але віриться насилу»?
«Служити б радий, прислужувати тошно» - промовляє той же Чацький, який не переварює раболіпство в поведінці Мочалина.
«Будинку нові, але забобони старі» - з жовчю і сумом констатує він же.
Багато афоризми з твору «Лихо з розуму» належать батькові Софії - пану Фамусову, який уособлює прогниле московське суспільство. «На всіх московських є особливий відбиток» - каже він, і в цьому прав.
Фраза «при мені службовці чужі дуже рідкісні; все більше сестриної, своячку дітки », вимовлена цим персонажем, не втратила актуальності й досі.
Полковник Скалозуб, розповідаючи про Москву, характеризує місто фразою «дистанції величезного розміру». Цей крилатий вислів прижилося з маленькою поправкою, і тепер часто можна почути в побуті «дистанція величезного розміру».
Цитати з дії третього
«Лихо з розуму», крилаті вирази з якого все не хочуть підходити до кінця, займають багато місця і в цій дії.
Саме Чацкому належить вираз «мільйон терзань», так само як саркастичне «буде непереливки від отаких похвал».
Коли Чацький розпитує про новини у пана Фамусова, той відповідає, що все йде «день у день, завтра, як вчора», тобто все без змін.
У «Лихо з розуму» крилаті вирази і про моду є. Приїхавши і побачивши навала моди на все французьке, Чацкий говорить, що одягатися не по погоді, «розуму всупереч, наперекір стихіям» дуже нерозсудливо, і висміює це «рабське, сліпе наслідування».
Розхожі вирази з дії четвертого
Афоризми з твору «Лихо з розуму» сконцентровані в останній дії. Ось, наприклад, коли Чацький в засмучених почуттях, обурюючись, вирішує покинути отруєну забобонами і плітками Москву назавжди. Молодий дворянин заявляє, що в столицю він більше не їздець, і кричить: "Карету мені! Карету!"
Афоризми з твору «Лихо з розуму» можна продовжити і таким виразом, як «Що слово - вирок!», Яке автор вклав в уста Фамусова. Саме цього персонажа також належить заключна фраза, яка передає всю гниль вищого суспільства: "Що скаже княгиня Марія Олексіївна?", Вона увійшла в розмовну мову як «Що скаже Марія Олексіївна?»
Як бачимо, афоризми, крилаті фрази в комедії «Горе від розуму» зустрічаються на кожному кроці, точніше - практично в кожному рядку. Наведений нами список далеко Ви можете відкрити для себе багато нового, прочитавши це невеликий твір.
Горе від розуму - Чацкий - відомі афоризми,
знамениті цитати Чацького, крилаті фрази, сказані Чацький:
Служити б радий, прислужувати тошно! (Дивись - не переплутати :)
Карету мені, карету!
А судді хто?
На світанку - вже на ногах! І я у ваших ніг.
Блажен, хто вірує, тепло йому на світі!
Коли ж постранствуешь, вернешся додому, і дим Вітчизни нам солодкий і приємний!
Живі перекази, а віриться насилу.
Чини людьми даються, а люди можуть бути обдуреними.
Я дивний, а не дивний хто ж? Той, хто на всіх дурнів схожий
О! якщо б хто в людей проник: що гірше в них? душа або мову?
Повірили дурні, іншим передають, баби вмить тривогу б'ють - і ось громадська думка!
Будинки нові, але забобони старі, порадійте, що не знищать ні роки їх, ні моди, ні пожежі.
А чому не муж? Ума в ньому тільки мало; але щоб мати дітей, кому розуму бракувало?
Коли в справах - я від веселий ховаюся, коли дуріти - дурити, а змішувати два ці ремесла є тьма Мастак, я не з їх числа.
А втім, він дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних.
Послухай! Бреши, та знай же міру.
Старенькі все - народ сердитий
Молчаліна розкошують на світі!
Я їжджу до жінок, та тільки не за цим.
Мені в петлю лізти, а їй смішно.
Де ж краще? // Де нас немає
Що нового покаже мені Москва?
Вчора був бал, а завтра буде два.
У Росії під великим штрафом,
Нам кожного визнати велять
Істориком і географом!
Панує смешенье мов:
Французького з нижегородським?
А судді хто? - За давністю років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківському і підкорення Криму.
Кричали жінки: ура!
І в повітря чепчики кидали
Геть з Москви! Сюди я більше не їздець!
Бігу, не оглянусь, піду шукати світом,
Де ображеному є почуттю куточок!
Карету мені! Карету!
Горе від розуму - засланні - відомі афоризми,
знамениті цитатиФамусова , Крилаті фрази, сказані Фамусова:
Якщо вже зло припинити:
Забрати всі українські книжки так спалити.
Ба! знайомі всі обличчя!
Хто бідний, той тобі не пара.
Чи не потрібно іншого зразка, коли в очах приклад батька.
Підписано, так з плечей геть.
Читай не так, як паламар, а з почуттям, з толком, з розстановкою.
Щоб наших дочок всьому вчити, всьому - і танців! і співу! і ніжностей! і зітхань! Наче в дружини їх готуємо скоморохам.
Навчання - ось чума, вченість - ось причина, що нині пущі, ніж коли, божевільних розвелося людей, і справ, і думок.
Невеселий я! .. У мої літа не можна ж пускатися мені навприсядки!
Що каже! і каже, як пише!
Вам, людям молодим, іншого немає справи, // Як помічати дівочі краси
Упав він боляче, встав здорово
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
У село, в глушину, в Саратов!
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних.
При мені службовці чужі дуже рідкісні;
Все більше сестриної, своячку дітки
Горе від розуму - Софія - афоризми,
знамениті цитати Софії , Крилаті фрази, сказані Софією:
Щасливі годин не помічають.
Ділити з усяким можна сміх.
Доля нас ніби берегла,
А горе чекає з-за рогу ...
Йшов в кімнату, потрапив в іншу.
Він слова розумного не сказав зроду, -
Мені все одно, що за нього, що в воду!
Що мені поголоска? Хто хоче, так і судить.
Герой ... Не мого роману.
Не пам'ятаю нічого, докучайте мені.
Спогади! Як гострий ніж оне.
Горе від розуму - Ліза - афоризми,
цитати Лізи , Крилаті фрази, сказані Лізою:
.Ви балуваних,-на-віч ль вам ці обличчя!
І золотий мішок, і мітить в генерали.
Пом'яни нас найдужче печалей
І панський гнів, і панська любов.
Як всі московські, ваш панотець такий: бажав би зятя він з зірками, так із чинами.
Скажіть краще, чому Ви з панночкою скромні, а з горнішну гульвіси?
Посмішка і пара слів,
І хто закоханий - на все готовий.
Гріх не біда, поголоска не гарна
Горе від розуму - тюрмі - афоризми,
цитати Молчалина, крилаті фрази, сказані тюрмі:
Ах! злі язики страшніші пістолета.
В мої літа не повинно сміти своє судження мати.
День за день, нині, як учора.
Крилаті афоризми інших героїв Грибоєдова:
Так розумна людина не може бути не шахраєм (Репетилов)
Все брешуть календарі (стара Хлестова)
* * *
А тепер все разом (і ще трохи :)
1.Карету мені! Карету!
2. Молчаліна розкошують на світі!
3.Счастлівие годин не спостерігають
4.Служіть би радий, прислужувати тошно
5. Живі перекази, а віриться з трудом
6.Чіни людьми даються, а люди можуть бути обдуреними
7.І дим Вітчизни нам солодкий і приємний!
8.Дома нові, але забобони старі
9.А судді хто?
10.Где, вкажіть нам, батьківщини батьки, яких ми повинні прийняти за зразки?
11.Кому в Москві не затискали роти обіди, вечері і танці?
12.Блажен, хто вірує, - тепло йому на світі!
13.Злие язики страшніші пістолета
14. Пом'яни нас найдужче печалей і панський гнів, і панська любов
15.На навшпиньки і не багатий словами
16.І точно, почав світло глупеть
17.Подпісано, так з плечей геть!
18.Частенько там ми заступництво знаходимо, де не зауважимо
19.В мої літа не повинно сміти своє судження мати
20. А втім, він дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних
21.Какие всі московські, ваш панотець такий: бажав би зятя він з зірками та з чинами
22.А чому не муж? Ума в ньому тільки мало, але щоб мати дітей, кому розуму не вистачало?
23. Коли в справах - я від веселий ховаюся, коли дуріти - дурити, а змішувати два ці ремесла є тьма Мастак, я не з їх числа
24. Чи не треба іншого зразка, коли в очах приклад батька
25.Нічего крім витівок і вітрі на умі.
26.Я дивний, а не дивний хто ж? Той, хто на всіх дурнів схожий.
27.А чому не муж? Ума в ньому тільки мало, Але щоб мати дітей, Кому розуму не вистачало?
8.чісла більший, ціною дешевше ...
29.Вот то-то, все ви горді!
30.І каже, як пише!
31.Над старістю сміятися гріх.
32.Воскреснем чи коли від чужевластья мод?
33.Грех не біда, поголос погана.
34.Мне все одно, що за нього, що в воду.
35.Веліте ж мені у вогонь: піду як на обід.
36.Собаке двірника, щоб ласкава була
37.Ей, зав'яжи на пам'ять вузлик
38.Защіту від суду в друзях знайшли, у родині, Чудові спорудять палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві?
39.Есть тьма умільців, я не з їх числа.
40.Что нового покаже мені Москва? Вчора був бал, а завтра буде два.
41.В Росії під великим штрафом, Нам кожного визнати велять Істориком і географом!
42.Господствует смешенье мов: Французького з нижегородським?
43.Как посравнить так подивитися Століття нинішній і століття минулий.
44.Прошедшего жітья підла риса.
45.Судьба любові - грати їй в піжмурки.
46.Мне весело, коли смішних зустрічаю, А частіше з ними я сумую.
47.Окроме чесності, є безліч радощів: Лають тут, а там дякують.
48.Вот то-то ненароком, за вами примічай.
49.Хоть душу відпусти на покаяння!
50.Шел в кімнату, потрапив в іншу.
51.Ученье - ось чума, вченість - ось причина!
52.Подумаешь, як щастя норовливо!
53.Улибочка і пара слів, І хто закоханий - на все готовий.
* * *
Ви читали цитати і афоризми з твору "Горе від розуму" Грибоєдова А С, сподіваємося, що ці знамениті фрази принесуть вам користь і зроблять трохи розумніші(Або навпаки - щасливішим :)
...........................................
Copyright: ГОРЕ ВІД РОЗУМУ: афоризми цитати
Крилаті висловиі вираження в комедії Грибоєдова "Горе від розуму"
А втім, він дійде до ступенів відомих
Слова Чацького: (буд.1, явл. 7):
А втім, він дійде до ступенів відомих,
Адже нині люблять безсловесних.
А тому, що патріотки.
Слова Фамусова (дійств. 2, явл. 5):
А дочок хто бачив, всяк голову повісь! ..
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
А змішувати два ці ремесла / Є тьма умільців - я не з їх числа
Слова Чацького (дійств. 3, явл. 3):
Коли в справах - я від веселий, ховаюся;
Коли дуріти - дурити;
А змішувати два ці ремесла
Є тьма умільців - я не з їх числа.
А судді хто?
Слова Чацького: (буд.2, явл.5):
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Часів Очаківському і підкорення Криму.
Ах, злі язики страшніші пістолета
Слова Молчалина. (Буд.2, явл.11).
Ба! знайомі всі обличчя
Слова Фамусова. (Буд.4, явл.14).
Блажен, хто вірує, тепло йому на світі!
Слова Чацького. (Буд.1, явл.7).
Бувають дивні сни, а наяву дивніше
У село, в глушину, в Саратов!
Слова Фамусова, звернені до дочки (д. 4, явл. 14):
Чи не бути тобі в Москві, не жити тобі з людьми;
Подав її від цих хватів.
У село, до тітки, в глушину, в Саратов,
Там будеш горі сумувати,
За п'яльцями сидіти, за святцями позіхати.
В мої літа не повинно сміти / Своє судження мати
Слова Молчалина (д. 3, явл. 3).
Століття нинішній і століття минулий
Слова Чацького (д. 2, явл. 2):
Як посравнить, та подивитися
Століття нинішній і століття минулий:
Живі перекази, а віриться насилу.
Погляд і щось
Слова Репетилова (д. 4, явл. 4):
У журналах можеш ти, однак, відшукати
Його уривок, погляд і щось.
Про що пак Щось? - Про все.
Потяг, рід недуги
Слова Репетилова, звернені до Чацкому (д. 4, явл. 4):
Мабуть, смійся з мене ...
А у мене до тебе потяг, рід недуги,
Любов якась і пристрасть,
Готовий я душу прозакласть,
Що в світі не знайдеш собі такого друга.
Часів Очаківському і підкорення Криму
Слова Чацького (д. 2, явл. 5):
А судді хто? - За давністю років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна.
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківських і підкорення Криму.
Все брешуть календарі
Слова старої Хлестовой (д. 3, явл. 21).
Ви, нинішні, ну-тка!
Слова Фамусова, звернені до Чацкому (д. 2, явл. 2).
Де, вкажіть нам, батьківщини батьки, / Яких ми повинні прийняти за зразки?
(Дійств. 2, явл. 5).
Герой не мого роману
Слова Софії (д. 3, явл. 1):
Ч а ц к і й
Але Скалозуб? Ось чудо:
За армію стоїть горою,
Чи не мого роману.
Так, водевіль є річ, а інше все гиль
Слова Репетилова (д. 4, явл. 6)
Так розумна людина не може бути не шахраєм
Слова Репетилова (д. 4, явл. 4), який говорить про одне зі своїх товаришів:
Нічний розбійник, дуеліст,
У Камчатку засланий був, повернувся алеутів,
І міцно на руку нечистий;
Так розумна людина не може бути не шахраєм.
Коли ж про чесності високої говорить,
Якимось демоном вселяє:
Очі в крові, обличчя горить,
Сам плаче, і ми все ридаємо.
Двері отперта для покликаних і незваних
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних.
День за день, завтра (нині), як вчора
Слова Молчалина (дійств. 3, явл. 3):
Ч а ц к і й
А перш як мешкали?
М о л ч ал і н
День зачепи, завтра, як вчора.
Ч а ц к і й
До перу від карт? І до карт від пера? ..
Дистанція величезного розміру
Слова полковника Скалозуба про Москву (д. 2, явл. 5).
В оригіналі: Дистанції величезного розміру.
Для великих оказій
Скалозуб виголошує промову щодо планів по «реформу» системи освіти в Росії (д. 3, явл. 21):
Я вас порадую: загальна поголоска,
Що є проект щодо ліцеїв, шкіл, гімназій;
Там будуть лише вчити по-нашому: раз, два;
А книги збережуть так: для великих оказій.
Будинки нові, але забобони старі
Слова Чацького (д. 2, явл. 5):
Будинки нові, але забобони старі.
Радійте, що не знищать
Ні роки їх, ні моди, ні пожежі.
Є від чого у відчай прийти
Чацький, перериваючи Репетилова, говорить йому (д. 4, явл. 4):
Послухай, бреши, та знай же міру;
Є від чого у відчай прийти.
І ось - суспільна думка!
Слова Чацького (д. 4, явл. 10):
Через якийсь чаклунство
Чиє це твір!
Повірили дурні, іншим передають,
Баби вмить тривогу б'ють -
І ось громадська думка!
І дим вітчизни нам солодкий і приємний
Слова Чацького (д. 1, явл. 7):
Знову побачити їх мені судилося долею!
Жити з ними набридне, і в кому не знайдеш плям?
Коли ж постранствуешь, вернешся додому,
І дим вітчизни нам солодкий і приємний.
Кричали жінки: ура! / І в повітря чепчики кидали
Слова Чацького (д. 2, явл. 5).
Мільйон мук
Слова Чацького (д. 3, явл. 22):
Так, сечі немає: мільйон терзань
Груди від дружніх лещат,
Ніг від човгання, вухам від вигуків,
А пущі голові від всяких дрібниць.
Пом'яни нас найдужче печалей / І панський гнів, і панська любов
Слова покоївки Лізи (д. 1, явл. 2):
Ах, від панів подалі;
У них біди собі про всяк час готуй,
Пом'яни нас найдужче печалей
І панський гнів, і панська любов.
Молчаліна розкошують на світі!
Слова Чацького (д. 4, явл. 13).
На всіх московських є особливий відбиток
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5).
Буде непереливки від отаких похвал
Слова Чацького (д. 3, явл. 10).
Слова Фамусова (д. 1, явл. 4).
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5):
Як станеш представляти до крестішкулі, до містечка,
Ну, як не подбати рідному чоловічкові?
Про Байрона, ну про матерів важливих
Репетилов розповідає Чацкому про «таємних зборах» якогось «серйозного союзу» (д. 4, явл. 4):
Вголос голосно говоримо, ніхто не розбере.
Я сам, як схопляться про камери, присяжних,
Про Байрона, ну про матерів важливих,
Частенько слухаю, не розтуляючи губ;
Мені не під силу, брат, і відчуваю, що дурний.
Підписано, так з плечей геть
Слова Фамусова, звернені до його секретарю Молчаліну, який приніс папери, що вимагають особливого розгляду і підпису (д. 1, явл. 4):
Боюся, пане, я одного смертельно,
Щоб безліч не нагромаджувалося їх;
Дай волю вам, воно б і засіло;
А у мене що справа, що не справа,
Звичай мій такий:
Підписано, так з плечей геть.
Піду шукати світом, / Де ображеним є почуття куточок!
Слова Чацького (д. 4, явл. 14):
Геть з Москви! Сюди я більше не їздець!
Бігу, не оглянусь, піду шукати світом,
Де ображеному є почуттю куточок!
Карету мені! Карету!
Даруйте, ми з вами не хлопці, / То навіщо ж думки чужі тільки святі?
Слова Чацького (д. 3, явл. 3).
Послухай, бреши, та знай же міру!
Слова Чацького, звернені до Репетилову (д. 4, явл. 4).
Посперечаються, пошумят і розійдуться
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5) про дідка-фрондери, які прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого;
Посперечаються, пошумят і ... розійдуться.
Пофілософствуй - запаморочиться
Слова Фамусова (д. 2, явл. 1):
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй - запаморочиться;
Те бережеш, то обід:
Їж три години, а в три дні не звариться!
Ви бачите, де правда і де неправда, а я точно втратила зір, нічого не бачу. Ви сміливо вирішуєте всі важливі питання, але скажіть, голубчику, не тому це, що ви молоді, що ви не встигли перестраждати жодного вашого питання? Ви сміливо дивіться вперед, і не тому, що не бачите і не чекаєте нічого страшного, так як життя ще прихована від ваших молодих очей?
Вона вас любить, вам вона до душі, і не знаю, не знаю, чому це ви точно уступіться один одного. Не розумію!
Я розвинута людина, читаю різні чудові книги, але ніяк не можу зрозуміти напрямки, чого мені власне хочеться, жити мені чи застрелитись, власне кажучи, але тим не менше я завжди ношу при собі револьвер.
Людство йде вперед, удосконалюючи свої сили. Все, що недосяжно для нього тепер, коли-небудь стане близьким, зрозумілим, тільки от треба працювати, допомагати всіма силами тим, хто шукає істину.
Всі серйозні, у всіх суворі обличчя, всі говорять тільки про важливе, філософствують, а тим часом у всіх на очах робочі їдять огидно, сплять без подушок, по тридцяти, по сорока в одній кімнаті, всюди клопи, сморід, сирість, моральна нечистота ... і, очевидно, все хороші розмови у нас для того тільки, щоб відвести очі собі та іншим.
Ці розумники всі такі дурні, що ні з ким поговорити.
Ви сміливо вирішуєте всі важливі питання, але скажіть, голубчику, не тому це, що ви молоді, що ви не встигли перестраждати жодного вашого питання? Ви сміливо дивіться вперед, і не тому, що не бачите і не чекаєте нічого страшного, так як життя ще прихована від ваших молодих очей?
У мене немає справжнього паспорта, я не знаю, скільки мені років, і мені все здається, що я молоденька.
Шарлотта
А у моєї і вашої душі немає спільних точок дотику.
Всякому неподобству є своє пристойність.
І що означає вмирати? Бути може, у людини сто почуттів, і зі смертю гинуть лише тільки п'ять відомих нам, а останні дев'яносто п'ять залишаються живі.
... Потрапив в зграю, гавкіт НЕ гавкіт, а хвостом виляй.
Якщо проти якої-небудь хвороби пропонується дуже багато коштів, то це означає, що хвороба невиліковна.
І що ж тут приховувати або мовчати, я люблю його, це ясно. Люблю, люблю ... Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.
А
А вас, пане, прошу я толком / Туди не жалувати ні прямо, ні путівцем!
Цитується як форма заборони будь-кому бути куди-небудь.
Слова Фамусова (дійств. 4, явл. 14).
А втім, він дійде до ступенів відомих
Алегорично про негідну людину, яка угодничеством, лестощами і показним смиренням домагається своїх цілей, оскільки цьому сприяють як погляди і інтереси начальства, так і суспільна атмосфера в цілому (сарк.).
Слова Чацького (д. 1, явл. 7):
А втім, він дійде до ступенів відомих,
Адже нині люблять безсловесних.
А тому, що патріотки
Іронічний коментар до чиїх-небудь спроб виправдати свої прості життєві розрахунки високими патріотичними словами.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5):
А дочок хто бачив, всяк голову повісь! ..
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
А змішувати два ці ремесла / Є тьма умільців - я не з їх числа
Цитується як форма відмови займатися одночасно різними, часто взаємовиключними речами.
Слова Чацького (д. 3, явл. 3):
Коли в справах - я від веселий, ховаюся;
Коли дуріти - дурити;
А змішувати два ці ремесла
Є тьма умільців - я не з їх числа.
А судді хто?
Про презирство до думки авторитетів, які нітрохи не кращий за тих, кого ці судді намагаються гудити, критикувати і ін.
Слова Чацького (буд.2, явл.5):
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Часів Очаківському і підкорення Криму.
А у мене, що справа, що не справа, / Звичай мій такий: / Підписано, так з плечей геть
Іронічно про бюрократичному веденні справ в установі.
Слова Фамусова (дійств. 1, явл. 4).
Ах, злі язики страшніші пістолета
Слова Молчалина (д. 2, явл. 11).
Ба! знайомі всі обличчя
Використовується для вираження подиву при несподіваній зустрічі з ким-небудь (шутл.-іронії.).
Слова Фамусова. (Д. 4, явл. 14).
Блажен, хто вірує, тепло йому на світі!
Іронічно про те, хто надмірно, безпідставно довірливий або про те, хто занадто переймається своїми райдужними планами і надіями.
Слова Чацького (д. 1, явл. 7).
Ймовірно, цей вислів являє собою парафраз з Євангелія від Марка (гл. 16, ст. 16): «Хто увірує й охриститься, той буде спасенний».
Бувають дивні сни, а наяву дивніше
Алегорично про дивну, дивовижному розвитку подій, яке здається неймовірним. Алегорично про дивну, дивовижному розвитку подій, яке здається неймовірним.
Слова Фамусова (д. 1, явл. 4).
У село, в глушину, в Саратов!
Алегорично про бажання залишити міську метушню, «купу справ, метушню явищ», знайти спокійний притулок, де можна подумати, зосередитися, відпочити, перевести дух.
Слова Фамусова, звернені до дочки (д. 4, явл. 14):
Чи не бути тобі в Москві, не жити тобі з людьми;
Подав її від цих хватів.
У село, до тітки, в глушину, в Саратов,
Там будеш горі сумувати,
За п'яльцями сидіти, за святцями позіхати.
В мої літа не повинно сміти / Своє судження мати
Використовується як коментар до поведінки людини, який по ряду причин (боязкість, страх перед вищестоящими) не має свого, особистого думки з того чи іншого питання або боїться його заявляти, відстоювати, аргументувати. В. Г. Бєлінський (стаття «Вірші М. Лермонтова»): «... Натовп є збори людей, що живуть за переказами і що думають по авторитету, іншими словами - з людей, які не можуть сміти своє судження мати».
Слова Молчалина (д. 3, явл. 3).
Століття нинішній і століття минулий
Алегорично про минуле і теперішньому часі в порядку їх порівняння.
Слова Чацького (д. 2, явл. 2):
Погляд і щось
Іронічно про розпливчастих міркуваннях без ґрунтовного знання предмета.
Слова Репетилова (д. 4, явл. 4):
У журналах можеш ти, однак, відшукати
Його уривок, погляд і щось.
Про що пак щось? - Про все.
Потяг, рід недуги
Жартівливо-іронічно про несвідомому, що не контрольованому розумом пристрасть до чого-небудь або кому-небудь.
Слова Репетилова, звернені до Чацкому (д. 4, явл. 4):
Мабуть, смійся з мене ...
А у мене до тебе потяг, рід недуги,
Любов якась і пристрасть,
Готовий я душу прозакласть,
Що в світі не знайдеш собі такого друга.
Часів Очаківському і підкорення Криму
Іронічно про щось безнадійно застарілому, що належать до давніх, незапам'ятних часів.
Слова Чацького (д. 2, явл. 5):
А судді хто? - За давністю років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна.
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківських і підкорення Криму.
Все брешуть календарі
Цитується іронічно з приводу будь-якого роду газетних прогнозів, метеозведень, пророкувань астрологів, тлумачень сонників і т. П.
Слова старої Хлестовой (д. 3, явл. 21).
Ви, нинішні, ну-тка!
Цитується як докір і одночасно виклик молодому поколінню від імені старшого: чи може молодь зробити щось гідне в своєму житті, як це зробили люди похилого віку (іронії.).
Слова Фамусова, звернені до Чацкому (д. 2, явл. 2).
Де, вкажіть нам, батьківщини батьки, / Яких ми повинні прийняти за зразки?
Цитується з приводу «стовпів суспільства», вітчизняної «еліти» і «батьків вітчизни», які зовсім не відповідають таким самоназвою (іронії.).
Слова Чацького, звернені до Фамусову (дійств. 2, явл. 5).
Герой не мого роману
Алегорично: не в моєму стилі.
Слова Софії (д. 3, явл. 1):
Ч а ц к і й
Але Скалозуб? Ось чудо:
За армію стоїть горою,
Та прямолінійності стану,
Обличчям і голосом - герой ...
З про ф ь я
Чи не мого роману.
Так, водевіль є річ, а інше все гиль
Вживається як іронічний коментар з приводу чиїхось пристрастей до низькопробним видовищ, розваг, а також, як невисока оцінка такого роду розваг (пренебр.).
Слова Репетилова (д. 4, явл. 6).
Припускають, що ця фраза була запозичена А. С. Грибоєдовим у водевіліст першої чверті XIX ст. А. І. Писарєва (1803-1828).
Так розумна людина не може бути не шахраєм
Цитується як іронічний коментар до чиїх-небудь непристойною вчинків або цинічним життєвим принципам.
Слова Репетилова (д. 4, явл. 4), який говорить про одне зі своїх товаришів:
Нічний розбійник, дуеліст,
У Камчатку засланий був, повернувся алеутів,
І міцно на руку нечистий;
Так розумна людина не може бути не шахраєм.
Коли ж про чесності високої говорить,
Якимось демоном вселяє:
Очі в крові, обличчя горить,
Сам плаче, і ми все ридаємо.
Двері отперта для покликаних і незваних
Алегорично про так званому відкритому будинку, куди можна прийти в будь-який час без запрошення, про господаря, який приймає всіх без розбору, про будинку- «прохідному дворі», де бувають сумнівні особистості та ін. (Неодобр.).
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5):
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних.
День за день, завтра (нині), як вчора
Алегорично про рутинному, одноманітному плині часу.
Слова Молчалина (дійств. 3, явл. 3):
Ч а ц к і й
А перш як мешкали?
М о л ч ал і н
День зачепи, завтра, як вчора.
Ч а ц к і й
До перу від карт? І до карт від пера? ..
Дистанція величезного розміру
Вживається жартівливо стосовно великий, яку можна різниці між чим-небудь.
Слова полковника Скалозуба про Москву (д. 2, явл. 5).
В оригіналі: Дистанції величезного розміру.
Для великих оказій
Алегорично: для особливих, урочистих, рідкісних випадків (шутл.-іронії.).
Скалозуб виголошує промову щодо планів по «реформу» системи освіти в Росії (д. 3, явл. 21):
Я вас порадую: загальна поголоска,
Що є проект щодо ліцеїв, шкіл, гімназій;
Там будуть лише вчити по-нашому: раз, два;
А книги збережуть так: для великих оказій.
Будинки нові, але забобони старі
Алегорично: про зовнішні зміни і незмінною внутрішньої сутності чого-небудь (неодобр.).
Слова Чацького (д. 2, явл. 5):
Будинки нові, але забобони старі.
Радійте, що не знищать
Ні роки їх, ні моди, ні пожежі.
Е
Є від чого у відчай прийти
Вживається як характеристика складного, заплутаного стану справ; як реакція на неприємні обставини (іронії.).
Чацький, перериваючи Репетилова, говорить йому (д. 4, явл. 4):
Послухай, бреши, та знай же міру;
Є від чого у відчай прийти.
Злі язики страшніші пістолета!
Сенс вираження: моральні страждання, які накликають на людину наклепники, злостивці і т. Д., Бувають часом страшніше фізичних мук і смерті.
Слова Молчалина (дійств. 2, явл. 11): «Ах, злі язики страшніші пістолета!»
І ось - громадська думка!
Алегорично про безглуздість чуток, домислів, пліток, забобонів, які не варто брати до уваги (іронії., Знехтує.).
Слова Чацького (д. 4, явл. 10):
Через якийсь чаклунство
Безглуздість про мене все в голос повторюють!
Чиє це твір!
Повірили дурні, іншим передають,
Баби вмить тривогу б'ють -
І ось громадська думка!
І дим вітчизни нам солодкий і приємний
Алегорично про любов, прихильності до своєї Батьківщини, коли навіть найдрібніші ознаки свого, рідного викликають радість, розчулення.
Слова Чацького (д. 1, явл. 7):
Знову побачити їх мені судилося долею!
Жити з ними набридне, і в кому не знайдеш плям?
Коли ж постранствуешь, вернешся додому,
І дим вітчизни нам солодкий і приємний.
Кричали жінки: ура! / І в повітря чепчики кидали
Вживається як жартівливо-іронічна характеристика громадського підйому.
Слова Чацького (д. 2, явл. 5).
Мільйон мук
Жартівливо-іронічно: стосовно до всякого роду нервовим, довгим, різноманітним клопотам, а також до тяжких роздумів, сумнівів щодо будь-якого важливого справи.
Слова Чацького (д. 3, явл. 22):
Так, сечі немає: мільйон терзань
Груди від дружніх лещат,
Ніг від човгання, вухам від вигуків,
А пущі голові від всяких дрібниць.
Вираз стало крилатим завдяки одержала широку популярність статті «Мільйон мук» (1872) письменника Івана Гончарова (1812-1891), який переосмислив в ній грибоєдовське вираз в дусі свого часу - терзання духовні, моральні.
Пом'яни нас найдужче печалей / І панський гнів, і панська любов
Алегорично: краще триматися подалі від особливої уваги людей, від яких залежиш, оскільки від їх любові до їх ненависті - один крок.
Слова покоївки Лізи (д. 1, явл. 2):
Ах, від панів подалі;
У них біди собі про всяк час готуй,
Пом'яни нас найдужче печалей
І панський гнів, і панська любов.
Молчаліна розкошують на світі!
Презирливо: про ситуацію, коли процвітають не яскраві, непересічні особистості, а сірі, безликі конформісти, чиновники-кар'єристи, плазуни перед своїм начальством.
Слова Чацького (д. 4, явл. 13).
Н
На всіх московських є особливий відбиток
Алегорично про те, що типово для всіх москвичів, що відрізняє їх від жителів інших російських міст. Вживається (згідно позиції мовця) або в якості схвалення, або як осуд цих особливих рис москвичів.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5).
Буде непереливки від отаких похвал
Алегорично про безтактні, нерозумних похвалах, які приносять більше шкоди, ніж користі.
Слова Чацького (д. 3, явл. 10).
Ну, як не подбати рідному чоловічкові?
Іронічно про сімейності, кумівстві, протекціонізмі.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5):
Як станеш представляти до крестишку чи, до містечка,
Ну, як не подбати рідному чоловічкові?
Про Байрона, ну про матерів важливих
Жартівливо-іронічно про якоїсь важливої, «наукового» теми розмови.
Репетилов розповідає Чацкому про «таємних зборах» якогось «серйозного союзу» (д. 4, явл. 4):
Вголос голосно говоримо, ніхто не розбере.
Я сам, як схопляться про камери, присяжних,
Про Байрона, ну про матерів важливих,
Частенько слухаю, не розтуляючи губ;
Мені не під силу, брат, і відчуваю, що дурний.
Підписано, так з плечей геть
Слова Фамусова, звернені до його секретарю Молчаліну, який приніс папери, що вимагають особливого розгляду і підпису (д. 1, явл. 4):
Боюся, пане, я одного смертельно,
Щоб безліч не нагромаджувалося їх;
Дай волю вам, воно б і засіло;
А у мене що справа, що не справа,
Звичай мій такий:
Підписано, так з плечей геть.
Піду шукати світом, / Де ображеним є почуття куточок!
Зазвичай жартівливо-перебільшено про свою образу, розчарування.
Слова Чацького (д. 4, явл. 14):
Де ображеному є почуттю куточок!
Карету мені! Карету!
Даруйте, ми з вами не хлопці, / То навіщо ж думки чужі тільки святі?
Алегорично: рада поважати себе і свою власну думку, своє право мислити самостійно.
Слова Чацького (д. 3, явл. 3).
Послухай, бреши, та знай же міру!
Жартівливо-іронічний рада стримати свою фантазію, хоч якось узгоджувати свої вигадки з вимогами правдоподібності.
Слова Чацького, звернені до Репетилову (д. 4, явл. 4).
Посперечаються, пошумят і розійдуться
Іронічний коментар до порожніх, безглуздим розмовам, дискусій.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5) про дідка-фрондери, які
... прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого;
Посперечаються, пошумят і ... розійдуться.
Пофілософствуй - запаморочиться
Вживається зазвичай як форма жартівливого (іронічного) відмови обговорювати будь-які складні, незрозумілі (з точки зору мовця) питання.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 1):
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй - запаморочиться;
Те бережеш, то обід:
Їж три години, а в три дні не звариться!
При мені службовці чужі дуже рідкісні; / Все більше сестриної, своячку дітки
Фраза-символ сімейності, кумівства, кругової поруки.
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5).
Звикли вірити ми, / Що нам без німців нема порятунку
Цитується як коментар з приводу сліпого схиляння перед іноземним досвідом, відсутності почуття власної гідності, віри у власні сили (іронії., Неодобр., Знехтує.).
Слова Чацького (д. 1, явл. 7):
Як з ранніх пір звикли вірити ми,
Що нам без німців нема порятунку!
Минулого життя підла риса
Алегорично про минуле, яке обурює говорить і до якого він не хоче повернення.
Слова Чацького (д. 2, явл. 5):
І де не воскресять клієнти-іноземці
Минулого життя підла риса.
Рабське, сліпе наслідування
Чацький про обожнення всього іноземного:
Щоб винищив Господь нечистий цей дух
Порожнього, рабського, сліпого наслідування.
Розуму всупереч, наперекір стихіям
Слова Чацького (д. 3, явл. 22), який говорить про «чужевластья мод», які змушують росіян переймати європейський одяг - «розуму всупереч, наперекір стихіям».
Живі перекази, а віриться з трудом
Слова Чацького (д. 2, явл. 2):
Як посравнить, та подивитися
Століття нинішній і століття минулий:
Живі перекази, а віриться насилу.
Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою
Слова Фамусова про московських панянках (д. 2, явл. 5).
Служити б радий, прислужувати тошно
Слова Чацького (д. 2, явл. 2):
Ф а м у з о в
Сказав, б я, по-перше: не примхи,
Именьем, брат, не керуй помилково,
А, головне, піди-тка послужи.
Ч а ц к і й
Служити б радий, прислужувати тошно.
Смешенье мов: французького з нижегородським
Слова Чацького, який іронізує над галломаніей російського дворянства, яка часто поєднувалася з поганим знанням того ж французької мови (д. 1, явл. 7):
Тут нині тон який?
На з'їздах, на великих, у свята парафіяльним?
Панує ще смешенье мов:
Французького з нижегородським?
Щасливі годин не помічають
Слова Софії (д. 1, явл. 4):
Ліза
Дивіться на годинник, погляньте-но у вікно:
Валить народ по вулицях давно;
А в будинку стукіт, ходьба, метуть і прибирають.
З про ф ь я
Щасливі годин не помічають.
Сюди я більше не їздець!
Слова останнього монологу Чацького (д. 4, явл. 14):
Геть з Москви! Сюди я більше не їздець!
Бігу, не оглянусь, піду шукати світом,
Де ображеному є почуттю куточок ...
Карету мені, карету!
Той скажи любові кінець, / Хто на три роки в далечінь поїде
Слова Чацького (д. 2, явл. 4).
Якщо вже зло припинити, / Забрати всі українські книжки так спалити
Слова Фамусова (д. 3, явл. 21).
Розум з серцем не в ладу
Так Чацький говорить про себе в розмові з Софією (д. 1, явл.7)
Помірність і акуратність
Слова Молчалина, який так описує головні переваги свого характеру (д. 3, явл. 3).
Навчання - ось чума; вченість - ось причина
Слова Фамусова (д. 3, явл. 21):
Ну ось, велика біда,
Що вип'є зайве чоловік!
Навчання - ось чума; вченість - ось причина.
Вчилися б, на старших дивлячись
Слова Фамусова (д. 2, явл. 2):
Запитали б, як робили батьки?
Вчилися б, на старших дивлячись.
Фельдфебеля в Вольтер дати
Слова Скалозуба (д. 2, явл. 5):
Я князь - Григорію і вам
Фельдфебеля в Вольтер дам,
Він в три шеренги вас побудує,
А пискне, так миттю заспокоїть.
Французик з Бордо
Слова Чацького (д. 3, явл. 22):
У тій кімнаті незначна зустріч:
Французик з Бордо, надсаживая груди,
Зібрав навколо себе рід віча
І казав, як споряджався в шлях
До Росії, до варварам, зі страхом і сльозами ...
Числом більший, ціною дешевше
Слова Чацького (д. 1, явл. 7):
Клопочуть набирати вчителів полки
Числом більший, ціною дешевше.
Що каже! і каже, як пише!
Слова Фамусова про Чацького (д. 2, явл. 2).
Що за комісія, творець, / Бути дорослої доньки батьком!
Слова Фамусова (д. 1, явл. 10).
Тут «комісія» - від французскоко слова commission, що означає «доручення» (обов'язок).
Що скаже Марія Олексіївна?
Слова Фамусова - фінальна фраза п'єси (д. 4, явл. 15):
Ах, Боже мій! Що стане говорити
Княгиня Марія Олексіївна!
Що слово - вирок!
Слова Фамусова (д. 2, явл. 5):
А наші люди похилого віку? як їх візьме запал,
Засудять про справи: що слово - вирок!
Щоб мати дітей, / Кому розуму бракувало?
Слова Чацького (д. 3, явл. 3):
Ах! Софія! Неужлі тюрмі обраний їй!
А чому не муж? Ума в ньому тільки мало;
Але, щоб мати дітей,
Кому розуму бракувало ...
Йшов в кімнату, потрапив в іншу
Фамусов, заставши Молчалина близько кімнати Софії, сердито запитує його (д. 1, явл. 4):
«Ти тут, пане, до чого?»
Софія, виправдовуючи присутність Молчалина, каже батькові:
Я гніву вашого Ніяк не поясню,
Він удома тут живе, велика напасть!
Йшов в кімнату, потрапив в іншу.
Шумимо, братик, шумимо!
Слова Репетилова (дейст. 4, явл. 4):
Ч а ц к і й
Так з чого, скажи, біснуєтесь ви стільки?
Р е п е т і л о в
Шумимо, братик, шумимо ...
Ч а ц к і й
Галасуйте ви - і тільки? ..
Я дурниці не читець, / А пущі зразкових
Слова Чацького (д. 3, явл. 3).
Я дивний, а не дивний хто ж?
Слова Чацького (д. 3, явл. 1):
Я дивний, а не дивний хто ж?
Той, хто на всіх дурнів схожий;
Молчалін, наприклад ...
- Вконтакте 0
- Google+ 0
- ОК 0
- Facebook 0
