Урок літератури в 10 класі
аналіз епізоду
"В салоні
Ганни Павлівни Шерер »
(За романом-епопеї Л. М. Толстого «Війна і мир»)
підготувала:
вчитель російської мови та літератури
Карпенко Н.А.
Вечір Ганни Павлівни був пущений.
Веретена різнобічно рівномірно і не
без його участі шуміли.
Л. Толстой
Пристойністю стягнуті маски ...
М. Лермонтов
мета: Визначити відношення автора роману до норм життя вищого світу і яким чином він це висловлює.
завдання:
- Згадати елементи сюжету і їх роль у творі.
- З'ясувати, з якою метою петербурзька знати збиралася в столичних салонах.
- Поміркувати про значення французької та російської мови в романі.
- Вчити працювати з художньою деталлю, за допомогою якої автор характеризує свого героя.
- Усвідомити суть методу «зривання всіх і всіляких масок».
- Визначити художні прийоми, за допомогою яких Толстой висловлює своє негативне ставлення до героям.
Хід уроку.
- Елементи сюжету. Зав'язка роману.
Привіт, хлопці.
Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомство з романом-епопеєю Л. Н. Толстого «Війна і мир» і побуваємо в самому знаменитому петербурзькому салоні 1805 року, де збиралося великосвітське суспільство, - салоні Ганни Павлівни Шерер.
Наша мета : Визначити ставлення автора до норм життя вищого світу і яким чином він це висловлює.
завдання:
- З'ясувати, з якою метою петербурзька знати збиралася в столичних салонах;
- Визначити значення французької та російської мови в романі;
- Поговоримо про відвідувачів салону і постараємося з'ясувати суть методу «зривання всіх і всіляких масок», який Л. М. Толстой застосовує в своєму романі-епопеї;
- З'ясуємо, за допомогою яких художніх прийомів Л. М. Толстой висловлює своє ставлення до героїв.
Але спочатку давайте згадаємо, чому цей твір відноситься до такого епічного жанру, як роман-епопея. Які жанри епосу ви знаєте? Чим вони відрізняються?
Як зазвичай будується твір? Які елементи сюжету обов'язково є в художньому творі?
З якого епізоду починається роман-епопея «Війна і мир»? (З опису салону А.П.Шерер).
До якого елементу сюжету можна віднести цей епізод?
Як ви думаєте, яке значення має зав'язка для твору? Згадайте приклади зав'язок в інших творах? ( «Безприданниця» - приїзд Паратова)
Чому саме цей епізод вважається зав'язкою всього роману?
Запис у зошиті:
На вечорі у А.П.Шерер, зав'язуються всі нитки роману. Розмови в салоні осіб, близьких до царського двору, дозволяють включитися в політичну атмосферу епохи, тому що саме в липні 1805 роки відбувається розрив дипломатичних відносин з Францією, звідси зав'язується і основа сюжету роману - конфлікт з Наполеоном. Тут, в салоні, зароджуються основні проблеми роману: краса справжня й хибна, спілкування, любов, патріотизм, проблема можливості миру в усьому світі.
Що являє собою салон?
Кому належить салон, з опису якого починається роман-епопея «Війна і мир»? Нагадайте, будь ласка, хто така - Анна Павлівна Шерер?
(Фрейлина і наближена імператриці Марії Федорівни).
Хто така фрейліна?
Давайте згадаємо, хто в 1805 р в Росії був імператором? Хто така Марія Федорівна?
Значить, в салоні фрейліни імператриці збиралася вся петербурзька знати.
Отже, салон вже почався!
- Аналіз епізоду.
Анна Павлівна Шерер.
Нагадайте мені, хто є господинею салону?
Звідки гості дізналися про вечір? Як поводиться Анна Павлівна на своєму званому вечорі?
У чому полягає сенс її життя? Сенс її життя полягає в утриманні свого салону. Вона володіє всіма якостями, щоб бути успішною світською дамою.
Василь Курагин.
Хто був першим гостем?
Хто ж такий В.Курагін, яку посаду він займає? ()
Як він одягнений?
Яким тоном каже Василь Курагін з Ганною Павлівною? Яка його мова?
Як зустрічає його Анна Павлівна? Чому вона на самому початку їх розмови згадує про те, що Генуя і Лукка - маєтку прізвища Бонапарта?
Кого Анна Павлівна називає Антихристом? Чому?
Чому саме зараз, в липні 1805 року мова зайшла про війну з Наполеоном?
Яку роль відводить Анна Павлівна Росії в цій війні?
Як вона ставиться до імператора?
Чого найбільше бояться великосвітські вельможі? (Революції)
Хто такий Новосильцев? Яка його заслуга?
Яка ж справжня мета приїзду Василя Курагіна? (Визначити Іполита першим секретарем до Відня)
Коли Василь заговорив про справжні наміри? (Після того, як А.П. закінчила свою полум'яну промову про імператора і почала розповідати про запрошених на вечір.)
Про що це говорить? (Про те, що князя Василя абсолютно не цікавить доля Росії і тим більше гості Ганни Павлівни. Його цікавить тільки доля його дітей, тому що від цього залежить і його матеріальне становище).
Як відгукується батько про своїх дітей?
На кому пропонує Анна Павлівна одружити Анатоля?
Як відреагував Василь Курагін на її пропозицію?
Як Анна Павлівна хоче провернути це діло? (Поговорити про це з Лізою Болконской)
Василь Курагін і Анна Павлівна за спиною вирішують долі людей, забуваючи про честь і гідність.
Василь Курагин в гонитві за вигодою готовий на все. Мета - спробувати прилаштувати синів: Іполита ( «спокійного дурня») в посольство у Відні і Анатоля ( «неспокійного дурня») одружити на багатій нареченій.)
Гості: Елен, Ліза, Іполит, Мортемар (емігрант з Франції через революцію), абат Моріо (італієць).
- Який обряд мали здійснювати всі гості салону? (пріветствованія тітоньки). Навіщо? Так було прийнято: жити не своїм розумом, а на старших дивлячись.
Ліза.
Опис Лізи.
П'єр.
Опис П'єра.
Як прийняла його Анна Павлівна?
Чим відрізнявся П'єр від інших гостей салону?
Як П'єр поводиться в салоні?
Яке визначення П'єру дає Анна Павлівна (людина, яка не вміє жити).
Як поводиться під час вечора Анна Павлівна?
Елен.
Опис Елен.
Андрій Болконский.
Опис князя Андрія.
Чому йому було нудно в цьому суспільстві?
Як суспільство ставиться до князя? (Він на рівних правах, його поважають і бояться, він може дозволити собі «мружачись» оглянути суспільство. Але вони для нього чужі.)
Чому через півтора року після весілля Андрію набридла дружина?
Кому в цьому салоні був радий Андрій? Чому?
У кого живе П'єр в Петербурзі? Чому? Навіщо князю Василю потрібен П'єр? (Щоб вмираючий батько П'єра граф Кирило Володимирович Безухов залишив Курагину частина спадщини в честь турботи про позашлюбного сина).
Анна Михайлівна Друбецкая.
Хто така А.М. Друбецкая? Жінка із знатного дворянського, але розорився роду. Під керівництвом її батька колись робив при дворі перші кроки князь Василь Курагин.
Навіщо на цей вечір приїхала А.М. Друбецкая?
Як вона себе веде? (Сидить поруч з нікому невідомої тітонькою і вичікує слушного часу, щоб поговорити з Василем Курагіним про переведення її сина Бориса в гвардію, а потім - в ад'ютанти до Кутузову.)
Хто в салоні захищає Наполеона, висловлюючи власну думку?
З ким він сперечається?
Хто на нього нападає? (Мортемар, Анна Павлівна, Ліза, Іполит)
Коли все накинулися на П'єра, хто виручив його?
Як йде П'єр?
3. Значення французької мови в романі.
- З якою метою Толстой вводить в роман французькою мовою? (Чому в російській романі так багато французького тексту?) (Це підкреслює незнання героями рідної мови.
Французька мова є засіб характеристики знаті з її антинаціональної орієнтацією. Простим використанням то російського, то французької мови Толстой виявляє своє ставлення до описуваного. Слова П'єра, хоча він, безсумнівно, чудово володіє французькою мовою і більше звик до нього за кордоном, Толстой приводить тільки по-російськи. Репліки князя Андрія теж наведені, в основному, по-російськи, за винятком двох випадків: князь Андрій, увійшовши в салон, по-французьки відповідає на питання Ганни Павлівни, заданий по-французьки, і по-французьки ж цитує мова Наполеона.
Як правило, там, де описується брехня або зло, в роман вривається французьку мову, пізніше, німецьку мову.)
Світські вечора, плітки, багатство, бали - це все, чим живе великосвітська знати Петербурга. Толстому противно все, що тут відбувається. Все тут - фальш, маска, що приховує егоїзм, байдужість до всього, крім власних інтересів. Все тут відбувається подібно спектаклю в театрі. Майже кожен ховається під маскою, яку хочуть бачити на ньому навколишні, кожен роблять не те, що хочеться, а те, що потрібно робити. Їх мови, жести, слова визначаються правилами світської поведінки. Мета їхнього життя - бути багатими і знаменитими. У всьому цьому Толстой бачив мертве початок, адже ці герої не змінюються протягом усього роману.
- Прийоми, які використовує Толстой для зображення панорами життя світського суспільства:
- Прийом зіставлення.
- Прийом протиставлення.
2. «Зривання всіх і всіляких масок».
Домашнє завдання:
- Прочитати 7-17 глави.
- Аналіз епізоду «Іменини Наташі Ростової».
Анна Павлівна Шерер перша героїня яку ми зустрічаємо на сторінках роману "Війна і мир". Анна Шерер - господиня наймоднішого великосвітського салону в Петербурзі, фрейліна і наближена імператриці Марії Федорівни. В її салоні часто обговорюються політичні новини країни, а відвідувати цей салон вважається хорошим тоном. Як і всі придворні дами, Анна Шерер любить інтриги, схильна до пліток, тому її суспільство багатьом подобається, адже у неї можна дізнатися всі новини та добре відпочити. Вона дуже мила і тактовна, сенс життя полягає тільки в існуванні салону, в якому її поважають за гостинність, хоча багато хто з її гостей не здогадувалися про її справжнє обличчя або не хотіли про це думати.
Ганні Шерер сорок років, вона має гарну освіту, досконало володіє французькою мовою, але не відрізняється блискучим розумом і в її розмовах ніколи немає щирості і участі в житті друзів. Під час війни у Ганни Павлівни збиралися тільки патріоти, але вона все новости битв представляла в такому вигляді, щоб гості обговоривши лиха країни більше не замислювалися про наслідки.
Лицемірство і цинічність героїні привели до того, що про неї склалося враження, як про жінку зацікавленої життям суспільства і переживала за майбутнє країни, хоча якби у війні перемогли французи, її салон продовжив би приймати гостей, тільки б змінився патріотичний настрій.
Дія роману Л. М. Толстого «Війна і мир» починається в липні 1805 року в салоні Ганни Павлівни Шерер. Ця сцена знайомить нас з представниками придворної аристократії: княгинею Єлизаветою Болконской, князем Василем Курагіним, його дітьми - бездушною красунею Елен, улюбленцем жінок, «неспокійним дурнем» Анатолем і «спокійним дурнем» Іполитом, господинею вечора - Ганною Павлівною. У зображенні багатьох героїв, присутніх на цьому вечорі, автор використовує прийом «зривання всіх і всіляких масок». Автор показує, наскільки все фальшиво в цих героях, нещиро - в цьому і проявляється негативне до них ставлення. Все, що роблять або кажуть в світлі, - немає від чистого серця, а продиктовано необхідністю дотримуватися пристойності. Наприклад, Анна Павлівна, «незважаючи на свої сорок років, була сповнена пожвавлення і поривів.
Бути ентузіасткою зробилося її суспільним становищем, і іноді, коли їй навіть того не хотілося, вона, щоб не обдурити очікувань людей, які знали її, робилася ентузіасткою. Стримана посмішка, що грала постійно на обличчі Ганни Павлівни, хоча і не йшла до її віджилим рис, висловлювала, як у розпещених дітей, постійне свідомість свого милого нестачі, від якого вона не хоче, не може і не вважає за потрібне виправлятися ».
Л. Н. Толстой заперечує норми життя вищого світу. За його зовнішньої благопристойністю, світський такт, витонченістю ховаються порожнеча, егоїзм, користолюбство. Наприклад, у фразі князя Василя: «Перш за все, скажіть, як ваше здоров'я, друже мій? Заспокойте мене », - з-за тону участі і пристойності протягає байдужість і навіть глузування.
При описі прийому автор використовує деталі, оціночні епітети, порівняння в описі героїв, які говорять про фальші цього суспільства. Наприклад, особа господині вечора кожен раз, коли вона згадувала про імператрицю в розмові, брало «глибоке і щире вираження відданості і поваги, поєднане з сумом». Князь Василь, кажучи про рідних дітей, посміхається «більш неприродно і натхненно, ніж звичайно, і при цьому особливо різко виявляючи в сформованих біля його рота зморшках щось несподівано-грубе і неприємне». «Всі гості здійснювали обряд пріветствованія нікому не відомої, нікому не цікавою і не потрібною тітоньки». Княжна Елен, «коли розповідь справляв враження, озиралася на Ганну Павлівну і негайно ж приймала той самий вираз, яке було на обличчі фрейліни, і потім знову заспокоювалась в сяючій посмішці».
«... У нинішній вечір Анна Павлівна сервірувала своїм гостям спочатку віконта, потім абата, як щось надприродне-витончене». Господиня салону порівнюється автором з господарем прядильної фабрики, який, «посадивши працівників по місцях, походжає по закладу, помічаючи нерухомість або незвичний, скрипучий, занадто гучний звук веретена, квапливо йде, стримує або пускає його в належний хід ...»
Ще одна важлива риса, яка характеризує зібралася знать в салоні, - французьку мову як норма. Л. Н. Толстой підкреслює незнання героями рідної мови, відрив від народу. Використання то російського, то французької мов - ще один засіб, що показує, як автор ставиться до подій. Як правило, французький (а іноді і німецький) вривається в оповідь там, де описується брехня і зло.
Серед усіх гостей виділяються дві людини: П'єр Безухов і Андрій Болконський. П'єра, тільки що приїхав з-за кордону і вперше був присутній на такому прийомі, відрізняв від інших «розумний і разом боязкий, спостережний і природний погляд». Анна Павлівна «вітала його поклоном, які належать до людей найнижчої ієрархії», і протягом усього вечора відчувала страх і занепокоєння, як би він чого не зробив такого, що не вкладалося в заведений нею порядок. Але, незважаючи на всі старання Анни Павлівни, П'єру все ж «вдалося» порушити заведений етикет своїми висловлюваннями про страту герцога Енгіенського, про Бонапарта У салоні історія про змову герцога Енгіенського перетворилася в милий світський анекдот. А П'єр, вимовляючи слова на захист Наполеона, виявляє свою прогресивну налаштованість. І тільки князь Андреи підтримує його, в той час як інші реакційно ставляться до ідей революції.
Дивним є те, що щирі судження П'єра сприймаються як неввічливо витівка, а дурний анекдот, який Іполит Курагін тричі починає розповідати, - як світська люб'язність.
Князя Андрія виділяє з натовпу присутніх «втомлений, нудьгуючий погляд». Він не є чужим в цьому суспільстві, з гостями тримається на рівних, його поважають і бояться. А «всі колишні у вітальні ... вже набридли йому так, що й дивитися на них і слухати їх йому було дуже нудно».
Щирі почуття зображуються автором лише в сцені зустрічі цих героїв: «П'єр, що не спускав з нього (Андрія) радісних, доброзичливих очей, підійшов до нього і взяв його за руку. Князь Андрій, побачивши усміхнене обличчя П'єра, посміхнувся несподівано-доброю і приємною посмішкою ».
Зображуючи вищий світ, Л. Н. Толстой показує його неоднорідність, наявність у ньому людей, яким не до вподоби таке життя. Заперечуючи норми життя вищого світу, автор шлях позитивних героїв роману починає з заперечення ними порожнечі і фальші світського життя.
Вечір в салоні Ганни Павлівни Шерер (липень 1805 г.) (т. 1, ч. 1, гл. I-IV)
Чому роман починається в липні 1805 роки? Перебравши 15 варіантів початку свого твору, Л. Н. Толстой зупинився саме на липні 1805 року і на салоні Ганни Павлівни Шерер (відомої фрейліни і наближеною імператриці Марії Федорівни), де в Петербурзі збираються вищі верстви столичного товариства: розмови в її салоні добре передають складну політичну атмосферу того часу.
Чому перша сцена роману зображує вечір в салоні Шерер? Толстой вважав, що для початку роману повинна бути знайдена така обстановка, щоб з неї, «як з фонтану, розприскувалося дію в різні місця, де будуть грати роль різні особи». Таким «фонтаном» виявився вечір в придворному салоні, в якому, за пізнішим визначенням автора, як ніде, «висловився так очевидно і твердо градус політичного термометра, на якому стояло настрій ... суспільства».
Хто зібрався в вітальні Шерер? Роман «Війна і мир» відкривається зображенням великосвітського суспільства, що зібралося в вітальні сорокарічної фрейліни імператорського двору А. П. Шерер. Це міністр князь Василь Курагин, його діти (бездушна красуня Елен, «неспокійний дурень» Анатоль і «спокійний дурень» Іполит), княгиня Ліза Болконская - «вища знать Петербурга, люди самі різнорідні по віковим групам та характерам, але однакові по суспільству, в якому всі жили. . . »(Гл. II).
Хто така Анна Павлівна Шерер? Анна Павлівна - хитра і спритна жінка, тактовна, впливова при дворі, схильна до інтриг. Її ставлення до якоїсь людини або події завжди продиктовано самими останніми політичними, придворними або світськими міркуваннями. Вона постійно «сповнена пожвавлення і пориву», «бути ентузіасткою зробилося її суспільним становищем» (гл. I), а в своєму салоні, крім обговорення останніх придворних і політичних новин, вона завжди «пригощає» гостей який-небудь новинкою або знаменитістю.
Яке значення має епізод вечора у Ганни Павлівни Шерер? Він відкриває роман і знайомить читача з основними політичними і моральними опонентами в системі образів. Головним історичним змістом перших п'яти глав є художня інформація про політичні події в Європі влітку 1805 року і про майбутню війну Росії в союзі з Австрією проти Наполеона.
Який конфлікт в середовищі дворянства зав'язується під час обговорення війни Росії з Наполеоном? Реакційно налаштована більшість дворян в салоні Шері бачили в Наполеона узурпатора законною королівської влади, політичного авантюриста, злочинця і навіть антихриста, а П'єр Безухов і Андрій Болклнского оцінюють Бонапарта як геніального полководця і політика.
Питання для контролю засвоєння Наведіть приклади цитат з I-IV глав роману, що показують різне ставлення дворян до Наполеону.
Який підсумок бесіди про Наполеона? Гості фрейліни Шерер ведуть розмову про політичні новини, про військові дії Наполеоном, в силу яких Росії, за службовим союзника Австрії, доведеться вступити у війну з Францією. Але розмова про події державної ваги нікого не цікавить і являє собою порожню балаканину то російською, то на французькій мові, за якою ховається повна байдужість до того, що очікує російську армію під час походу за кордон.
Чому відвідувачі салону А. П. Шерер кажуть в основному французькою мовою? Стаття «Роль французької мови в романі Л. Н. Толстого« Війна і мир »
«Роль французької мови в романі Л. Н. Толстого« Війна і мир »Історична своєрідність мови персонажів забезпечується найменуваннями реалій часу і рясним використанням французької мови, до того ж використанням різноплановим: нерідко французькі фрази наводяться як безпосередньо зображені, іноді (із застереженням про те, що розмова йде по-французьки, або без неї, якщо кажуть французи) їх відразу замінює російський еквівалент, а іноді фраза більш-менш умовно поєднує російську і французьку частини, передаючи боротьбу фальші і природності в душах героїв. Французькі фрази не тільки допомагають відтворити дух епохи, виразити французький склад думки, але відразу як би стають знаряддям лицемірства, описуючи брехня або зло.
«Роль французької мови в романі Л. Н. Толстого« Війна і мир »Французька мова - норма світського суспільства; Толстой підкреслює незнання героями рідної мови, відрив від народу, т. Е. Французьку мову є засіб характеристики знаті з її антинаціональної орієнтацією. Герої роману, що говорять по-французьки, далекі від загальнонародної істини. Велика частина того, що говориться з позою, задньою думкою, самозамилуванням, йдеться пофранцузскі. Французькі слова, як фальшиві асигнації, пущені в хід Наполеоном, намагаються претендувати на цінність справжніх купюр. Російські і французькі слова перемішуються, стикаються в мові людей, калічачи і спотворюючи одного, як російські і французькі солдати при Бородіно.
«Роль французької мови в романі Л. Н. Толстого« Війна і мир »Простим використанням то російського, то французької мови Толстой виявляє своє ставлення до подій. Слова П'єра Безухова, хоча він, безсумнівно, чудово володіє французькою мовою і більше звик до нього за кордоном, автор наводить лише по-російськи. Репліки Андрія Болконського (а він, як зазначає Толстой, за звичкою часто переходить на французьку мову і розмовляє нею, як француз, навіть слово «Кутузов» вимовляє з наголосом на останньому складі) теж наведені, в основному по-російськи, за винятком двох випадків: князь Андрій, увійшовши в салон, по-французьки відповідає на питання Ганни Павлівни, заданий по-французьки, і по-французьки ж цитує Наполеона. Безухов і Болконський поступово позбавляються від французької мови, як від поганої схильності.
Які події особистого життя хвилюють відвідувачів салону? Разом з тим початок роману розкриває головним чином ту, на переконання Толстого, «справжнє життя» (т. 2, ч. 3, гл. I), яка пов'язана з побутовими, особистими, сімейними інтересами, турботами, надіями, прагненнями, планами людей : це усвідомлення князем Андрієм непоправної помилки, пов'язаної з одруженням з Лізою, двозначне становище в суспільстві П'єра як незаконного сина графа Безухова, плани князя Василя Курагіна, який бажає півгодини влаштувати своїх синів: «спокійного дурня» Іполита і «неспокійного дурня» Анатоля; клопоти Анни Михайлівни про переведення Бореньки в гвардію.
Як Толстой відноситься до відвідувачів салону? Всі ці сцени забарвлює певна авторська інтонація, в якій і проглядається моральна оцінка кожного з учасників дії: тонка іронія по відношенню до князя Василя з його світським умінням маскувати справжні цілі під виглядом байдужості, втоми або швидкоплинного інтересу; майже відкрита насмішка над суспільним «ентузіазмом» Ганни Павлівни і її панічним страхом перед усім, що виходить за рамки манірної «говорильня майстерні», добра посмішка по відношенню до «не вміє жити» П'єра Безухова; явне співчуття князю Андрію. В основі цього морального розмежування симпатія до щирих, безкорисливим героям, які живуть духовними інтересами, і явне або приховане засудження самозакоханості, егоїзму, розважливості, лицемірства, духовної порожнечі людей, які втратили в світському середовищі природні людські якості.
Прийом «зривання всіх і всіляких масок» Для викриття фальші і неприродності людей вищого світу Толстой використовує метод «зривання всіх і всіляких масок» ( «Avant tout dites moi, commtnt vous allez, chere amie? (Перш за все, скажіть, як ваше здоров'я, милий друг?) Заспокойте мене, - сказав він (князь Василь Курагин), не змінюючи голосу і тоном, в якому через пристойності і участі просвічувало байдужість і навіть глузування »- гл. I).
З чим порівнює Толстой вечір в салоні Шерер? Толстой дуже вдало порівнює цей салон з прядильної майстерні, де гості не говорять зазвичай, а дзижчать одноманітно, як веретена: «Вечір Ганни Павлівни був пущений. Веретена різнобічно рівномірно і не без його участі шуміли »(гл. III). Для письменника світ світла - механічний, машинообразное.
Яку роль відіграє господиня салону? А. П. Шерер, як господар прядильної майстерні, стежить за звуками веретен, «стримує або пускає його в належний хід». А якщо хто-небудь з гостей порушує це одноманітність розмов (особливо коли порушник відноситься «до людей найнижчої ієрархії в її салоні», на кшталт П'єра), то господиня «підходила до замолкнувшему або занадто багато говорив кухоль і одним словом або переміщенням знову заводила рівномірну , пристойну розмовну машину »(гл. II).
Які метафори, що передають іронію автора, входять в це порівняння? «Вечір Ганни Павлівни був пущений» (а не відкритий і не розпочато); своїх модних гостей господиня не уявляла своїм знайомим, як роблять інші, а, «як хороший метрдотель подає щось надприродно-прекрасне той шматок яловичини, який є не захочеться, якщо побачити його в брудній кухні, так і в нинішній вечір Анна Павлівна сервірувала своїм гостям спочатку віконта, потім абата, як щось надприродне-витончене »(гл. III), т. е. намагалася подати гостям, як хороше страву, на шикарній тарілці і під вишуканим соусом.
Які оціночні епітети і порівняння вживає Толстой в описах героїв? «Світле вираз плоского особи» Василя Курагіна, «... сказав князь, за звичкою, як заведені годинник, кажучи речі, яким він і не хотів, щоб вірили», «князь василь говорив завжди ліниво, як актор говорить роль старої піеси» (гл . I) - порівняння з заведеними годинами на рідкість вдало передає автоматизм світського життя. Тут заздалегідь беруть для себе роль і користуються нею крім власного бажання.
Яким авторським ставленням пройняті деталі портретної характеристикигероїв? Незграбність і добродушність, сором'язливість, а головне, правдивість П'єра, незвичайна в салоні і лякає господиню; захоплена, як би приклеєна посмішка Ганни Павлівни; «Незмінною посмішка» Елен (гл. III); «Гримаса, порт гарне обличчя» (гл. III) князя Андрія, яке в іншій обстановці брало дитяче і миле вираз; вусики на короткій верхній губі маленької княгині Лізи Болконського.
Якими авторськими оцінками супроводжується характеристика Іполита Курагіна? Толстой пише, що його «обличчя було отуманено ідіотизмом і незмінно виражало самовпевнену буркотливо, а тіло було худорлявим і слабо. Очі, ніс, рот - все стискалося як ніби в одну невизначену гримасу, а руки і ноги завжди брали неприродне положення »(гл. III). Він «говорив по-російськи таким доганою, яким говорять французи, котрі пробули з рік в Росії» (гл. IV).
Яке відношення Толстого до Ганні Михайлівні Друбецкой? Про Ганні Михайлівні Друбецкой, яка енергійно клопочеться за сина і вся ніби оживає при цьому, Л. Н. Толстой зауважує з насмішкою, що вона «... одна з тих жінок, особливо матерів, які, одного разу взявши собі що-небудь в голову, не відстануть до тих пір, поки не виконають їх бажання, а в іншому випадку готові на щоденні, щохвилинні приставання і навіть на сцени ». Саме «це останнє міркування похитнуло його» (князя Василя), і він обіцяв «зробити неможливе» (т. 1, ч. 1, гл. IV).
Розгляньте ілюстрацію Андрія Ніколаєва «Салон Анни Павлівни Шерер». Який холод! Перлинно-сірі тони суконь, стін, дзеркал - світло мертвотне, застиглий. Блакить крісел, зелень тіней - у всьому цьому є відчуття какойто болотної холодності: перед нами бал мерців, зустріч привидів. І в глибині цього врівноваженого царства - за контрастом - як спалах життєвої енергії, як удар крові - червоний комір князя Андрія, відбитий білизною мундира, - крапелька вогню в цьому болоті.
Що протиприродного в життя світського суспільства? Салонна петербурзька життя - зразок ненатурального формального існування. Тут все неприродно і манірно. Однією з ненормальностей світського життя є повне змішання в ній моральних уявлень і оцінок. У світі не знають, що істинно і що помилково, що добре і що погано, що розумно і що нерозумно.
Які інтереси і цінності людей з світського суспільства? Інтриги, придворні плітки, кар'єра, багатство, привілеї, житейська самоствердження - ось інтереси людей цього суспільства, в якому немає нічого правдивого, простого і природного. Все просякнуте наскрізь брехнею, фальшю, бездушністю, лицемірством і акторством. Речі, жести і вчинки цих людей визначаються умовними правилами світської поведінки.
Яке відношення Толстого до великосвітської суспільству? Негативне ставлення Толстого до цих героїв проявилося в тому, що автор показує, наскільки в них все фальшиво, йде не від чистого серця, а від необхідності дотримуватися пристойності. Толстой заперечує норми життя вищого суспільстваі за зовнішньою його благопристойністю, витонченістю, світський такт розкриває порожнечу, егоїзм, користолюбство і кар'єризм «вершків» суспільства.
Чому життя відвідувачів салону давно стала мертвою? У зображенні салону Л. Н. Толстой зазначає неприродне механічне протягом життя людей, які давно забули про те, що можна перебувати поза фальші і вульгарної гри. Щирості почуттів чи можна сподіватись на було б дивно. Природність - ось що саме небажане для цього кола.
Посмішка - засіб психологічної характеристики Улюблені прийоми в портреті толстовського героя проявляються вже в автобіографічній трилогії: це погляд, посмішка, руки. «Мені здається, що в одній усмішці складається те, що називають красою особи: якщо усмішка додає принади особі, то особа чудово; якщо вона не змінює його, то воно зазвичай; якщо вона псує його, то воно погано », - сказано у другому розділі повісті« Дитинство ».
Питання для контролю засвоєння Зіставте метафори посмішок з героями, їх носіями. Як характеризує героїв їх манера посміхатися?
Зіставте метафори посмішок з героями, їх носіями Посмішка - ширма, удавання. Граф П'єр Безухов Посмішка - зброя кокетки. А. П. Шерер і князь Василь Курагин Посмішка - антіулибка, посмішка ідіота. Елен Курагіна Посмішка - незмінна Маленька княгиня Ліза маска Князь Іполит Курагін Посмішка - гримаса, посмішка. Княгиня Друбецкая Посмішка - душа, посмішка Князь Андрій Болконський дитини. Посмішка - посмішка білочки, посмішка з вусиками.
Питання для перевірки сприйняття Порівняйте свої перші враження про героїв з трактуванням режисера і акторів. Зверніть увагу на першу фразу А. П. Шерер по-французьки і на мова оповідача за кадром. У ній присутні такі авторські прийоми, як метафора, порівняння: "градус політичного термометра, на якому стояло настрій петербурзького суспільства" (ця метафора несе асоціації з механізмами, вимірювальними приладами); "Колір інтелектуальної есенції суспільства" (іронія автора); "Розумові верхи суспільства" (знову іронія). Як посміхалися гості фрейліни? Чому в постановці С. Бондарчука в салоні посмішок гостей майже немає? Яке зображення (кінематографічне або словесне) здалося вам більш повним? Чому?
Ідейно-тематичні основи композиції Основна композиційна одиниця в романі - щодо завершений за сюжетом епізод, що включає в себе два життєвих потоку: історичний і загальнолюдський. Конфлікти серед героїв роману зароджуються ще до початку військових подій і розмежування дійових осіб засноване як на оцінці їх ставлення до історичних зрушень в ту епоху, так і на моральні ідеалиТолстого.
Художні особливості оповідання в романі Улюблене художній засібморальної оцінки дійових осіб у Толстого - надзвичайно різноманітна авторська інтонація, багатство відтінків оповіді, гумор, іронія, дотепність, які роблять читання надзвичайно захоплюючим.
ідейний змістепізоду Постановка проблеми «людина і історія, минуще і вічне в житті людей» надає задумом Толстого невідому до цього в світовій літературі масштабність погляду на світ. Ясна і пряма ідейна позиція письменника викликає у читача особливе емоційне настрій моральної переваги над людьми, обплутаними павутиною світських умовностей, розрахунків, інтриг, над усією фальшю середовища, відірваною від природної, нормального життя.
Прекрасно про роль цього епізоду сказала Н. Г. Долинина «У перших розділах Толстой, здавалося б, спокійно і неквапливо описує світський вечір, який не має прямого відношення до всього, що буде далі. Але тут - непомітно для нас - зав'язуються всі нитки. Тут П'єр вперше «майже переляканими, захопленими очима» дивиться на красуню Елен; тут вирішують одружити Анатоля на княжни Марії; сюди приїжджає Анна Михайлівна Друбецкая, щоб прилаштувати свого сина на тепленьке місце в гвардії; тут П'єр робить одну нечемність за одною і, йдучи, збирається надягти, замість свого капелюха, треуголку генерала. . . Тут стає ясно, що князь Андрій не любить свою дружину і не знав ще справжнє кохання, - вона може прийти до нього в свій час; багато пізніше, коли він знайде і оцінить Наташу, «з її подивом, радістю, і боязкістю, і навіть помилками у французькій мові», - Наташу, на якій не було світського відбитка, - коли нам згадається вечір у Шерер і дружина Андрія, маленька княгиня, з її неприродною красою »
У «Війні і світі», здавалося б, сцена в салоні Шерер, якій відкривається твір, аж ніяк не повторюється. Просто ми як би поринаємо в гущу подій, відразу ж опиняємося серед героїв книги, захоплені потоком життя. Але значення сцени не лише в цьому. У ній, звичайно ж, хоча і не так явно, як в перших епізодах роману Достоєвського, намічені всі основні проблеми твору, перші ж слова, які звучать в салоні, - міркування про Наполеона, Про війнах, про Антихриста. Надалі це знайде продовження в спробі П'єра вбити Наполеона, в його підрахунках числового значення імені цього «Антихриста». Вся тема книги - війна і мир, справжню велич людини і помилкові кумири, божеське і диявольське.
Повернемося в салон Днни Павлівни. Головне для нас - простежити, як зав'язуються основні лінії героїв книги в цій першій сцені. П'єр, звичайно, стане декабристом, це зрозуміло з його поведінки вже з перших сторінок. В. Курагин - хитрун, в чем-то нагадує Фамусова, але без його теплоти і велемовності, змальованої, однак, Грибоєдовим не без симпатії ... Петербурзька публіка - це все-таки не московське панство. Василь Курагин - розважливий, холодний пройдисвіт, хоча і князь, і в подальшому буде шукати спритні ходи «до хрестика чи, до містечка». Анатоль, його син, про якого він згадує в розмові з Щерер, «неспокійний дурень», заподіє багато горя Ростовом і Волконським. Інші діти Курагина - Іполит і Елен - аморальні руйнівники чужих доль. Елен вже в цій першій сцені далеко не так нешкідлива, як може здатися на перший погляд. У ній ще не було й тіні кокетства, але вона цілком усвідомлює свою красу, «надаючи кожному право милуватися? Багатозначна деталь! Посмішка її «незмінна» (найжахливіше, що може бути в людині, на думку Толстого, - це його духовна нерухомість), а вираз обличчя Елен повністю залежить від виразу обличчя Ганни Павлівни - Толстой спеціально це підкреслює. Три жінки в салоні, Шерер, Елен і Ліза, грають роль як би трьох парок, богинь долі. М. Гаспаров цікаво зіставляє «прядильную майстерню» Шерер з роботою богинь, прядущим нитку людської долі. Інший мотив, що зв'язує «Війну і мир» з античністю, - антична краса Елен. Ця ж антична краса робить її схожою на бездушну статую.
- Вконтакте 0
- Google+ 0
- ОК 0
- Facebook 0
