Казки та веселі історії Карела Чапека. Рецензії на книгу «» Карел Чапек

Бачене чи це справа, щоб такий могутній (але, правду сказати, трошки безглуздий) чарівник і маг, як пан чорнокнижник Магіаш - і раптом подавився сливової кісточкою? Однак нічого не поробиш так уже сталося ... І довелося його підмайстра, Конопатити Вінцеку кинути приготування чарівного варива і стрімголов мчати скликати докторів з усіх навколишніх сіл! Ми вже не знаємо, які судді оцінювали поставлений їм світовий рекорд з бігу, тільки за правдивість всього того, про що розповідається в "Великий докторської казці", ручаємося головою.
Так як і не повірити, якщо нам все це розказано таким шановним, відомим всьому світу чарівником, як знаменитий пан Чапек з Мале Сватоновіце - цей маленький чеське містечко розташований в тій же окрузі, що села і села, звідки збіглися до свого незвичайного пацієнта поважні лікарі . Сам він цю історію, напевно, чув від одного з лікарів, яким довелося рятувати чарівника. А якщо і не від них, то вже, будьте впевнені, веснянкуватий Вінцек, віддихавшись після біганини, неможливо смог не проговоритися!
Так вже повелося: дізнався ти що-небудь цікаве, поділися з іншими. Нехай при цьому ти трохи прісочініть - не біда! Головне - щоб тебе слухали не неуважно, щоб на вус мотали саму суть історії та самі при нагоді могли переказати іншим, щоб і ті в свою чергу змогли б посмішити або трошки полякати своїх домашніх, гостей і друзів ...
З усіма казками пана Карела Чапека саме це і відбувається. Народилися вони мало не півстоліття тому, пішли гуляти по світу - так так до сих пір і ходять. Вони переведені з чеського на безліч мов, їх видають з чудовими, дуже смішними малюнками самого Чапека і його брата Йозефа. А читають і слухають ці історії діти і дорослі у всьому світі. І як ще триватиме це казкову подорож - ніхто точно не підрахував. А чи потрібно підраховувати? Напевно ні! Тому що крокувати по веселою дорозі казки ніхто ніколи не втомиться ...
Сьогодні і ти побуваєш в дивовижному краю легенд і переказів, створеному фантазією чудового чеського письменника Карела Чапека (1890 - 1938).
Коли він був ще маленьким хлопчиком, не старше тебе і твоїх друзів, бабуся розповідала йому багато казок. Там були русалки і водяні, будинкові і привиди, люди, зачаровані в образі тварин, злі чарівники і добрі чарівники. Яких тільки історій з ними не траплялося! Маленький Карел заслухувався мудрими народними казками. А чеський народ створив їх сила-силенна - смішних і страшних, кумедних, химерних і дуже добрих.
Але не тільки казки слухав маленький Карел, син лікаря. У приймальні його батька збирався найрізноманітніший народ: молоді і старі, бідняки і багатії. Може бути, з розмов пацієнтів Карел дещо запам'ятав - і запам'ятав на все життя? Іноді батько брав його з собою на рудники, куди він ходив лікувати хворих робітників і їх дітей. З дитинства майбутній письменникнавчався розуміти, про що мріють, як уявляють собі справедливість, красу і щастя його співвітчизники.
Коли він виріс і став займатися дуже важкою наукою - філософією, побував в різних частинах світу, став писати романи, повісті, п'єси, оповідання та статті, то почав боротися, за те, щоб всім, а не одним багатіям, було добре і вільно жити на рідній землі. І тут-то йому і згадалися ті дивно поетичні, зворушливі і мудрі перекази, що чув він в дитинстві. А так як письменник дуже любив дітей, то йому захотілося написати для них нові казки. Так вони і з'явилися на світло - "Казки та веселі історії" Карела Чапека.
Тут і чарівники, які їздять на потягах, і водяні, що слізно благають лікарів скоріше вирвати хворий зуб або вилікувати нежить, і пёсьі русалки - такі маленькі, витончені білі собачки, які танцюють при світлі місяця на галявині, і навіть ... семиголовий дракончик, опиняється в кінці кінців зачарованою дівчиною ...

А поруч з ними - звичайні сміливці-поліцейські, добрий листоноша пан Кольбаба, песик на ім'я Горішок і Невідома Звірятко з очима-смарагдами, що іскриться шерстю та шістнадцятьма ножичками, яка на самій-то справі - просто-напросто весела кішка Мура!
І всі ці примари, будинкові, розбійник і "інші казкові створіння" тлумачать, мирно зібравшись під обкладинкою, про стародавніх часів. Якщо послухати ці розмови - інший раз і волосся дибки встануть! Чого варті, наприклад, розповіді про колись було в Краю собачому царстві, коли і людей-то не було і ніхто цьому не дивувався ... Або моторошна історіяпро розбійника Мерзавіо, якого самого раз у раз обкрадали та надували, а все через те, що він був надто вихований так важливий!
А довга і до того ж часом просто надзвичайно страшна і загадкова "Велика котяча казка", в якій розслідується справа про злочинницькому викраденні тієї самої Невідомої Звірятка, що із задоволенням лазила по стінах королівського палацу, їла салат з огірків, запиваючи цілої мискою молока, а в один жахливий день раптом пропала? Ніхто-ніхто не міг зловити викрадача, поки за справу не взявся благородний про дуже-дуже знаменитий Сідней-Холл, який об'їздив весь світ за місяць з невеликим, і встиг по дорозі зробити безліч хороших - з якого боку не глянь - і добрих вчинків. Напевно, тому до нього і прийшов в кінці кінців цікавий чарівник, що не зміг »не впійматися" на його сміливість і доброту.
Ось бачиш: справа-то, виявляється, зовсім не в чаклунстві і навіть не в поліцейській вправності. Цією вправністю адже ще як володіли всі інші сищики - і похмурий містер буркотливий, і спритний синьйор Плутелло, і сильний пан Тігровскій. Та нічого у них не виходило. Тому що вони вміли тільки вистежувати, обманювати та погрожувати. А самі ніяким чаклунством не мали. Виявилося, що саме диво, проти якого не може встояти найхитріший і могутній маг, - це людська хоробрість, чесність, весела вдача, доброта і розум ...
Мудрий, глузливий і дуже добра людина придумав і "Пташину" і "Розбійницьку", і "поштарські", і "Велику докторську казку". Мова в них йде нібито про речі небувалих, скажімо, в "поштарські казці" пан Кольбаба буде намагатися надіслати за призначенням лист без адреси, в "Поліцейської" і "Собачою" діють і зовсім нечувані герої: дракони, змії з вогнедишними головами, русалки -собачкі.
А найголовніше в цих чудових історіях все-таки не придумано. Воно є насправді, існує і буде існувати завжди. Це доброта і віра в справедливість, в те, що нічого на світі не робиться "просто так", без вміння людей допомогти один одному. Саме тому перемога дістається сміливому Сіднею-Холу, доброму пану Кольбабе, а тихий, непоказний і дуже небагатий чоловічок тільки силою своєї відданості і жалості перетворює семиголового дракончика в прекрасну принцесу, розвіявши страшні чари ...
Коли ти підростеш, станеш дорослим - прочитай і інші твори Карела Чапека. Вони допоможуть тобі зрозуміти, як багато потрібно, щоб називатися справжньою людиною - добрим, розумним, справедливим і чесним, який вміє відмовитися від самого для себе потрібного, віддати свої сили і час, щоб допомогти іншим.
М.Бабаева

Перша думка - ось НАРЕШТІ Чапека перевидали, а то букіністика стара-стара. Ілюстрації авторські - відмінно. Правда, увійшли тільки 5 казок, ще стільки ж мені відомих сюди не потрапили. Так, якщо ви думаєте, що їх дев'ять як у змісті, то насправді чотири останні в списку - це ділянки великої докторської. Половина казок - півбіди, поки не побачила що перводітся-то не класичний, що не Заходера! Просто епідемія якась з цими перекладами. Шановні видавці! Старий переклад краще нових двох. У Заходера просто Випадок з лісовиком, у Горбова він став якимось Гоготалом, дорога стала шосе (ну які шосе в старих казках? ... і т.п.). І добре б тільки окремі слова, а то ж і сам переклад неважливий в порівнянні з оригіналом (втішні новини: якщо ви в принципі ніколи не читали Чапека, то ця книга для ознайомлення цілком).
І ще таке питання до видавництва: чому не всі казкиЧапека? Поскупилися або тов. Горбов не встиг перевести? До чого це дозування-розбивка? І хороші адже казки з тієї ж опери, і Велика поліцейська там і Велика котяча казка.
У цій книзі кольорових ілюстрацій практично немає, ось що викладена магазином, ще одну викладаю я (це Випадок з русалками), а чорно-білі в частину листа (полнолістових немає) йдуть по тексту. Казки цікаві. Стиль автора - це часте згадування різних населених пунктів Чехії, для читає НЕ Чеха часом надмірно, але терпимо. Дуже подобаються Велика докторська та Собача казки, Пташина - не дуже (щось фейлетону про дурною пташці). Давайте-но я краще наведу уривок з анотації вельмишановного Бориса Заходера:

"Ці казки - особливі. Зазвичай в казках розповідається про те, що трапилося давним-давно, в незапам'ятні часи. А тут майже все відбувається в наші дні. У казках справу найчастіше відбувається в тридев'ятому царстві, в тридесятому державі. А тут майже завжди всі дива творяться в добре знайомих кожному чеському хлопчикові і дівчинці містечках і селах - Гроново, Упіце, Трутнові, а то і в самій Празі. Навіть край світу знаходиться десь поблизу, між Костельця і ​​Сватоновіце ...
Чудес же в цих казках чимало. І найцікавіше, що відбуваються ці чудеса нерідко з самими звичайними людьми - з волоцюгами і докторами, листоношами і шоферами, дроворубами і мельниками.
Листоноша грає в карти з "почтовічкамі" - поштовими будинковими ... Грозний чарівник Магіаш давиться сливової кісточкою і до нього доводиться викликати лікарів ... Безробітного дроворуба відвозять в султанство Сулейманское, щоб він вилікував захворів принцесу ... Ось, виявляється, які дивовижні історії творилися на білому світі. Дивно тільки, що ніхто цього не помічав. Ніхто, крім автора цих казок Карела Чапека. Немов у нього одного було якесь чарівне скельце, крізь яке лише і вдається підглянути такі чудеса. Крізь це скельце побачив він, наприклад, що звичайнісінька пошта - насправді таємниче "закляте місце, де на стіні висять такі заклинання, яких ні в якого чарівника в конторі не знайдеш". Воно, це скельце, допомогло йому підслухати, про що розмовляють ластівки і горобці рано вранці; дізнатися, чому фокстер'єр рубають хвости і чому вони риються в землі, і як танцюють пёсьі русалки. Великий, добрий і веселий чоловік написав ці казки ... "

Російськомовному читачеві добре знайомі дорослі твори Карела Чапека ( «Війна з саламандрами», «Кракатіт», «Гордубал» і багато іншого). Перекладалися російською та деякі його дитячі книжки. Багато хто пам'ятає зворушливу смішну хроніку дорослішання цуценя на прізвисько Дашенька, в якій лаконічні чорно-білі ілюстрації автора декількома штрихами точно передають незграбні пози цуценя, його перші рухи.

А іншим напевно запам'ятався збірник його дивовижних казок: наприклад про листоношу, який заснув на роботі і який знайшов орудують там поштових гномів. Адже, кажучи словами автора, «якщо можуть бути казки про всяких людських професіях і ремеслах - про королів, принців і розбійників, пастухів, лицарів і чаклунів, вельможах, дроворуб і водяних, - то чому б не бути казці про листонош?» Або про сина розбійника, який набрався хороших манер і не зміг продовжити справу свого батька. Або про песика Орешка, якому якось пощастило побачити собачих русалок і дізнатися про собачий скарб, який таїться глибоко під землею. З тих пір всі собаки світу раз у раз згадують про казкові собачі багатства і приймаються рити лапами землю. Ну а ви як думали: чому собаки з таким завзяттям риють ями? Російськомовним читачам довелося познайомитися з усіма цими героями завдяки блискучим перекладам Д. Горбова та Б. Заходера.

На жаль, в російськомовних виданнях часто не вистачає якихось казок, включених автором до збірки. У тому числі і розбійницької казки брата Карела - Йозефа, яка в Чехії включається до збірки поряд з іншими, - власне, по-чеськи збірник так і називається «Дев'ять казок і ще одна в додачу від Йозефа Чапека». Зате ілюстрації і Карела, і Йозефа Чапека до казок в багатьох російських виданнях збереглися. Взагалі ж Йозеф Чапек у нас набагато менше відомий, ніж його брат. Тим часом в Чехії його знають і люблять по книжковій графіці, з живопису і не в останню чергу - по дитячих книг. Старший брат Йозеф народився в 1887 році в невеликому містечку Гронов, молодший Карел - в 1890 році в селищі Мале-Сватонёвіце. Зараз там знаходиться музей братів Чапека з їхнім спільним пам'ятником у дворі. Карел був молодшим із трьох дітей, загальним улюбленцем, але незважаючи на братську ревнощі, Карел з Йозефом були дуже дружні. Дитинство вони провели в містечку Упіце. Батько був лікарем, мати захоплювалася фольклором - записувала казки і перекази. Повір'я навколишніх сіл - взяти хоча б водяних в річці Упе і у «дідової млини в Гроново» - просочуються через багато років в дитячі казки Чапека. Жоден з братів, до деякого незадоволення батька, не захотів продовжувати його справу. Карел добре вчився і після гімназії став вивчати філософію в Карловому університеті в Празі. Йозеф в школі вчився не дуже добре, і його відправили в ткацьке училище, але пізніше йому вдалося вступити до Школи прикладного мистецтва в Празі.

Деякий час обидва брати вчилися в Парижі. Там і почали разом писати: удвох складали п'єси, романи. Повернувшись до Чехії, стали публікуватися. Пізніше в їх спільних творах літературної стороною займався тільки Карел, а Йозеф в основному ілюстрував, але іноді допомагав порадою: так, слово «робот», яке з'явилося в багатьох мовах світу завдяки п'єсі Карела Чапека «РУР», придумав саме Йозеф.

Згодом Карел написав багато романів, п'єс, оповідань і навіть детективів, став знаменитим письменником, А Йозеф - не менше помітним художником і книжковим ілюстратором.

Йозеф Чапек звертається до дитячої літератури, коли у нього підростає дочка Олена. Саме для неї в 1929 році він пише «Розповіді про песика і кішечку», що стали класикою чеської дитячої літератури. З 1929 по 1933 рік він пише для дитячої рубрики газети «Лідове новіни». У живопису в ці роки він теж вважає за краще дитячу тему: «Дівчинка з суницею» (1930), «Гра» (1937) та інші, ілюструє дитячі книжки - наприклад «Едундант і Францімор» Карела Полачек.

Казки братів Чапек досить своєрідні для свого часу. Це вже не традиційна казка, а «нова»: чарівних персонажів вони поміщають в близькі зрозумілі реалії, в побутові ситуації - або, навпаки, з простими буденними персонажами на кшталт листоноші трапляються дивні речі. У їх казковому світіводяні живуть в річці Упе під греблею, до чарівника Магіашу, який подавився сливової кісточкою, надсилають доктора з їхнього рідного міста Упіце. Кішечка з собачкою зустрічають в лісі Мілана і Мілену Тарантових з Нуслі, Вєрку Лангрову і Оленку Чапкову (тобто дочка Йозефа), купують в магазині мило і миють підлогу. Мабуть, цим так заворожують дітей казки Чапека - адже виходить, кожна дитина може зустріти кішечку і песика, які гуляють під ручку в святковий день, і запросто поговорити з чарівником, і побачити як-небудь на пошті поштових гномів, а інших казкових істот - в магазині після закриття, в школі, в дитячому саду.

На жаль, в переказі казок Йозефа Чапека, які видавалися в радянських часів, Цей ефект частково втрачається. Адже було прийнято в дитячих книжках уникати іноземних топонімів та імен власних. Треба сказати, що і в Чехії така на перший погляд безневинна книжка, як «Розповіді про песика і кішечці», теж постраждала від цензури - в роки, коли країна перебувала під нацистською окупацією, глава про чеському національному святі, в якій песик з кішечкою прикрашали свій будинок прапорцями, не видавалася. Потім про неї забули, і довгий час всі чеські видання виходили без цієї історії.

Ще одна властивість, що відрізняє дитячі твори Чапека - пронизує їх тонка іронія, яка будується на безлічі різних прийомів. Раз у раз зустрічаються на сторінках їх книг абсурдні ситуації: песик вішає на мотузку кішечку, а потім кішечка - песика. Або повтори - нанизування нескінченних синонімів: «Так це ви той тюхтій, йолоп, плутаник, капелюх, лопух, негідник, растеряха, роззява, той роззява, петрушка, нехлюй, тюхтій, той ненормальний, недоумкуватий, розсіяний, недотепа, блазень гороховий, той пень, та дубина, та колода і то колоду, той растрёпа і та роззява, що нам підкинув у поштову скриньку лист без адреси і марки? » Так вичитує листоноша шофера франтик в листоноші казці Карела Чапека. Автор ніби навмисне дає нам насолодитися пошуком вірного слова, палітрою відтінків. Серед таких синонімів завжди знайдуться рідкісні регіональні «незатёртие» слова, які напевно і сподобаються дитині і потішать його. Люблять Чапека і гру слів. У «Великій докторської казці» Султан посилає своїх послів до Європи за доктором для захворів принцеси. Заїжджий комівояжер розповів, що лікарі можна впізнати по буквах «д-р» перед прізвищем, і слуги призводять замість лікаря дроворуба (д-р Овосек).

На жаль, Чапек не так багато встигли написати для дітей. насувається Друга світова війназмусила братів звернутися в своїй творчості до антифашистської теми. Карел, ще тільки передчуваючи «коричневу загрозу», пише п'єсу «Біла хвороба», в його фантастичному романі «Війна з саламандрами» впізнається гітлерівська Німеччина. Йозеф Чапек теж намагається активно боротися з фашизмом своїми виразними засобами: крім публіцистичних статей і живопису, пронизаної в ці роки болем за окуповану батьківщину, він звертається до карикатурі. У 1937 році виходить книжкою цикл його висміюють нацизм карикатур «Чоботи диктатора».

Молодшому братові Карелу в якомусь сенсі пощастило більше: нацисти не встигли його заарештувати - він помирає за кілька місяців до планованого арешту від набряку легенів. А за Йозефом в 1939 році прийшло гестапо, і залишок життя він провів в концентраційних таборах, де загинув від тифу в 1945 році, зовсім трохи не доживши до звільнення.

На щастя, дитячі книги братів Чапек залишаються популярними і досі - не одне покоління чеських дітей зросла на їх казках. «Розповіді про песика і кішечку» переводилися на безліч мов і полюбилися в багатьох країнах - є вони англійською, французькою, німецькою, латиською, угорською, японською та ін. По дитячих творів Чапека знімалися мультфільми, фільми, ставилися вистави. Деякі мультфільми - наприклад, про те, як кішечка з собачкою мили підлогу - можна знайти і по-російськи, а «Велика котяча казка» навіть з'явилася в 1965 році на радянському телебаченні у вигляді телеспектакля.

«Розповіді про песика і кішечку» і до цього дня лягають в основу вистав для малят в театрах по всій Чехії і збирають повні зали. Воно й не дивно, адже ці прості смішні історії з невигадливою сюжетом так і просяться на сцену. Деякі традиційні постановки тримаються вже 30 років, як в театрі Radost ( «Радість») міста Брно - іграшкові песик і кішечка там начебто прямо з дитинства, а є дуже сучасні - з використанням світлових і музичних ефектів, як в театрі Drak ( «Дракон »).

Цього року до дня народження Йозефа Чапека в чеському видавництві Paseka вийшло вільне продовження розповідей про песика і кішечці, придумане керівником театру Radost і проілюстроване художником і сценографом Ярославом Мілфайтом.

Ксенія Тименчик, 2016 р

Книги Йозефа і Карела Чапека в колекції Дитячого читального залу:

Казки та веселі історії. Іл. Йозефа і Карела Чапека М .: Детгиз, 1963. 237 с.

Чапек, Йозеф. Пригоди песика і кішечки. М .: Дитяча література, 1972. 25 с.

Чапек, Йозеф. Розповіді про песика і кішечку. М .: Кар'єра Прес, 2015.

Вирішивши, що досить вже придбала книг новорічної тематики, переглянула у черговий раз список своїх хотелок і кинула в кошик «Казки і веселі історії» Карела Чапека. І ось книжка у мене! Яскраво-помаранчева, як апельсин! Правда, кілька незвичного - маленького формату. На фото додаю сравнялку з іншими книгами. Але яка ж вона зручна для читання! Ось все-таки величезні книги, звичайно, красиві, навіть дуже, але на ліжку або дивані з ними не повалятися. А з цією красою можна де завгодно удобненько влаштуватися і провести чимало оченно приємних хвилин.

І звичайно, справа тут не тільки в форматі! Книжка не тільки по формленію, а й за змістом чудова - дуже весела, смішна, та й який ще вона може бути, якщо писав її Чапек, а ілюструвала Надія Бугославского!

Видавництво: Махаон

Рік: 2012

Стор .: 208

Розмір: 216x170x17 мм

Маса: 444 г

Художник: Бугославского Н.

Переклад: Заходер Б.

Ціна: від 183 руб. до 216 руб.

Чи не книга, а суцільне задоволення і усмішка!

Гумор, гумор, гумор! На кожній сторінці, в кожному рядку! Такий справжній, тонкий, іноді переходить в іронію і навіть сатиру! Ці казки можна сміливо читати в будь-якому віці! І мені тааааак подобається, що немає тут навіть натяку на повчальність і мораль! Я впевнена, що і у дітей повинні бути книги просто для задоволення, для приємного проведення часу, та й, знаєте, може в цих казках і не йдеться про різні цінності і інших важливих речах, але книга-то дечого все-таки вчить , вчить бачити смішне в самих звичайних речах, а цей навик ой як важливий в дорослому житті.

«Виросло з неї хребетна (бо у неї голос як дзвіночок) із загону шахраюватих собакоподібних, підряд непосид, рід бешкетників, вид бешкетників, порода« шибеник Черноухом »,

«У цьому Всесвіті повнісінько речей, які необхідно розкусити, тобто досліджувати по частині їх кусабельності, а також, можливо, сожрабельності: повнісінько таємничих місць, де можна проводити цікаві досліди для з'ясування питання про те, де найкраще робити калюжки ».

Не знаю як вам, а мені подобається дуже! Ну а про ілюстрації і говорити нічого! Вони чудові! Такі добрі! І так гармонійно поєднуються з текстом! А! Що говорити, дивіться самі!

Оформлення. Зазначу, в книзі дуже великий шрифт, ідеально підійде для самостійного читання! Тверда палітурка, білий, щільний офсет, обкладинка з частковою лакуванням.