Таблиця порівняння гринева та швабрина. Порівняння гринева та швабрина. Взаємини Гриньова та Маші

Написана в 1836 Пушкіним повість «Капітанська дочка» є логічним продовженням теми «нікчемного героя», пересічної людини, яка не може похвалитися великим багатством, впливовістю або серйозними зв'язками. Головний персонаж близький до народу, має позитивні якості характеру, добрий, справедливий. В основі повісті лежить повстання під проводом Пугачова, але Пушкін зовсім не ставив собі за мету відтворити історичні події, на їх тлі він описав життєві історії простих людей.

Загальна характеристика Гриньова

Петро Гриньов - виходець із дворянської сім'ї, та його батьки бідні, тому він зростав у обстановці провінційно-помісного побуту. Герой не може похвалитися хорошим вихованням, зізнається, що зростав недорослем. Оскільки батько був відставним військовим, то Петро став офіцером. Це сумлінний, м'який, добрий і справедливий юнак, що дивиться на всі крізь Со розсіюються, і він розуміє, як насправді влаштований світ.

Завдяки моральному чуття навіть із найскладніших і найнебезпечніших ситуацій виходить цілим і неушкодженим Петро Грінв. Характеристика героя показує його стрімке духовне зростання. Чоловік зумів розглянути в Маші Мироновій моральну особистість і чисту душу, у нього вистачило мужності попросити вибачення у кріпака Савельіча, Петро побачив у Пугачові не просто бунтаря, а справедливу і великодушну людину, зрозумів, яким насправді низьким і підлим є Швабрін. Незважаючи на страшні події, що творилися під час міжусобної боротьби, Гриньов зумів зберегти честь, людяність та вірність своїм ідеалам.

Загальна характеристика Швабрина

Характеристики Гриньова та Швабрина дозволяють читачеві розібратися, хто є хто насправді. Олексій Іванович за походженням дворянин, він жвавий, смаглявий, не дуже гарний. На час приїзду Гриньова до Білгородської фортеці Швабрін там прослужив уже п'ять років, його сюди перевели за смертовбивство. Все говорить про його підлість, нахабство та безсердечність. При першій зустрічі з Петром Олексій Іванович знайомить його з мешканцями фортеці, відгукуючись про всіх з презирливістю і насмішкуватістю.

Швабрін дуже розумний і набагато освіченіший за Гриньова, але в ньому немає доброти. Цей персонаж багато хто порівнював з перекотиполем, людиною без роду, що вміла лише пристосовуватися до різних обставин. Його ніхто не любив і не чекав, але й йому ніхто не потрібний. Наприкінці розповіді чорне волосся Швабрина після пережитих хвилювань посивіло, але душа його так і залишилася чорною, заздрісною і злобною.

Гриньова та Швабрина

У кожній повісті має бути антагоніст головного героя. Якби Пушкін створив образ Швабрина, то духовне зростання Гриньова було б настільки помітний, до того ж неможливо було розвиток любовної лінії між Марією і Петром. Письменник у всьому протиставляє двох молодих офіцерів дворянського походження. Коротка характеристика Швабрина та Гриньова показує, що навіть на службу у фортецю вони потрапили з різних причин. Петра сюди служити прислав батько, щоб син понюхав справжнього пороху, послужив у армії. Олексія заслали за вбивство поручика.

Вираз «військовий обов'язок» кожен із героїв розуміє по-різному. Швабрину все одно кому служити, аби йому було добре. Під час Олексій одразу ж перекинувся до бунтівників, забувши про присягу та честь. Гриньов під страхом смертної кари відмовляється присягати на вірність бунтарям, та його врятувала природна доброта. Справа в тому, що колись він подарував Пугачову заячий кожух і подав склянку вина, а той у відповідь платить подякою і зберігає життя Петру.

Для героїв стала капітанська донька. Гриньов і Швабрін полюбили Машу, але їхнє кохання дуже різне. Петро вигадує для дівчини вірші, а Олексій їх критикує, розносячи в пух і порох. Це і зрозуміло, адже йому самому подобається Марія, але хіба людина, яка щиро любить, могла виставити свою кохану в поганому світлі і порекомендувати супернику подарувати їй сережки замість віршів, щоб вона вийшла до нього в сутінки.

Взаємини Швабрина та Марії

Олексію Івановичу подобається капітанська донька, він доглядає неї, але коли отримує відмову, розпускає про неї брудні і брехливі чутки. Ця людина не здатна на щирі, добрі та чисті почуття, Маша йому потрібна лише як гарна лялька, яку можна переробити на свій лад. Характеристики Гриньова та Швабрина показують, наскільки це несхожі один на одного люди. Петро ніколи не дозволив би собі обмовити чи примушувати до чогось свою кохану.

Олексій - підлий та боягузливий, діє обхідними шляхами. На дуелі він поранив шпагою Гриньова в груди, потім доніс батькам Петра про поєдинок, щоб ті заборонили синові одружитися з Марією. Після переходу на бік Пугачова Швабрін використовує свою владу, змушуючи дівчину стати його дружиною. Навіть наприкінці він неспроможна допустити щастя Гриньова і Миронової, тому намовляє Петра.

Взаємини Гриньова та Маші

Петро Андрійович живить до капітанської доньки найсвітліші та найчистіші почуття. Він усією душею прикипів до родини Миронових, яка стала для нього рідною. Молода дівчина відразу сподобалася офіцеру, але він намагався діяти делікатно, писав для неї вірші, щоб підкорити серце красуні. Характеристики Гриньова та Швабрина дають уявлення про поняття честі у цих двох людей.

Олексій Іванович сватався до Миронова, але отримав відмову, він не зміг з гідністю визнати свою поразку, тому всіма силами намагався заплямувати репутацію дівчини. Гриньов своєю чергою захищає кохану, викликаючи супротивника на дуель. Петро життя готовий віддати заради Маші, ризикуючи, він визволяє дівчину з ув'язнення Швабрина, вивозить її з фортеці. Навіть на суді він намагається не заплямувати честь Миронова, хоча йому загрожує довічна каторга. Така поведінка свідчить про шляхетність героя.

Ставлення Гриньова до Пугачова

Петро Андрійович не схвалює дій бунтівників і завзято захищає від них фортецю, під час страти офіцерів він відмовляється присягнути на вірність Пугачову, бо служить імператриці. Тим не менш, Гриньов захоплюється великодушністю, справедливістю та організаторськими здібностями ватажка бунтарів. У героя з Пугачовим складаються свої, дещо дивні, але дружні стосунки, що ґрунтуються на взаємній повазі. Заколотник пам'ятає доброту Гриньова і відплачує йому тим самим. Хоч Петро і не перейшов на бік Пугачова, але він залишається про нього доброї думки.

Ставлення Швабрина до Пугачова

Характеристика Швабрина і Петра Гриньова показує різне ставлення до військової честі у цих офіцерів. Якщо головний герой і під страхом смертної кари не побажав зрадити імператрицю, то для Олексія Івановича найважливіше власне життя. Як тільки Пугачов закликав офіцерів перейти до нього, Швабрін відразу перекинувся на бік бунтівників. Для цієї людини немає нічого святого, у потрібний момент вона завжди готова підставити підніжку іншим, тому визнання влади бунтарів - це не більше ніж спроба врятувати своє життя.

Духовне становлення Гриньова та падіння Швабрина

Протягом усієї повісті читач стежить за духовним зростанням головного героя. Характеристики Гриньова і Швабрина говорять самі за себе: якщо для Олексія немає нічого святого, він готовий переступити через будь-кого, щоб досягти своєї мети, то Петро підкорює своїм благородством, добротою, чесністю і людяністю.

Легендарний роман А.С. Пушкіна «Капітанська дочка» насамперед розглядає проблематику честі, гідності та людської чесноти. Щоб глибше поринути у сутність людей і дати читачеві більше можливостей спостерігати за еволюцією характеру героїв, автор поміщає їх у часи повстання Пугачова. Пушкін зіштовхує між собою двох головних героїв роману — Гриньова та Швабрина.

На перший погляд, у цих молодих людей багато спільного. Обидва вони дворянського походження, обидва здобули непогану освіту, цікавляться поезією. Їм навіть подобається одна дівчина – Маша Миронова. Але на цьому їхня схожість закінчується. Гриньов потрапив у фортецю тому, що його батько хотів, щоб син «понюхав пороху», став офіцером. Швабрина ж заслали до Білогірської фортеці за вбивство поручика.

Любов до Маші Миронова стала тим каменем спотикання, про який розбилася можлива дружба молодих людей. З цього моменту характери героїв починають розкриватися дедалі більше. Маша відмовила Швабрину, і його гнилий нутро почав виявлятися у всій красі. Швабрін почав розпускати про Машу погані чутки, не гребуючи після цього сідати за стіл із її родиною. Також він намагався виставити Гриньова в її очах дурнем, критикуючи його вірші та насміхаючись з них.
Петро, ​​ображений у своїх почуттях, викликає Швабріна на дуель, де негідник намагався напасти на нього зі спини. Після дуелі Швабрін написав батькам Гриньова ганьбить його лист, сподіваючись на те, що це може засмутити їхні стосунки з Машею.

Повною мірою характери героїв розкриваються у момент, коли Пугачов захоплює фортецю. Швабрін відразу ж перекинувся на бік агресора, тоді як Гриньов відмовився служити Пугачову навіть під страхом смерті. Здавалося, смерть Петра була невідворотна, але його великодушно помилували за щедро пожаловану Гриньовим Пугачову шинель і чарку вина.
Але й на цьому Швабрін не зупиняється. Залишившись у фортеці віч-на-віч із Машею, Олексій Іванович намагається змусити її до шлюбу, користуючись своїм високим становищем за нової влади. Маші пощастило, що люблячий її Гриньов зумів отримати повагу Пугачова, який допоміг йому звільнити її з чіпких рук негідника.

Червоною ниткою через роман проходить ідея духовного зростання нашого героя. Образ Швабрина чудово відтінює цей зріст, без цього героя він був не такий помітний.

Своїм романом Олександр Сергійович напевно хотів показати, що людина честі, що зберегла гідність та віру у свої ідеали, може подолати будь-які труднощі. А людина, яка не зуміла протистояти своїм низинним інстинктам, може втратити не лише свободу чи життя, а й саму свою суть, душу, хоч би як високо вона піднялася. І це найжахливіший кінець.

Павло Гриньов народився сім'ї відставного прем'єр - майора і дочки дворянина. Батько завжди хотів бачити у своїй дитині військового та записав його до Семенівського полку сержантом ще задовго до його народження.

Швабрін теж виріс у дворянській сім'ї, але в нього приклад військової поведінки не було. Тому почуття честі було погано розвинене у цій людині.

Гриньов отримав гарне виховання та освіту. Спочатку в особі дядька Савельіча, який навчив його житейської мудрості та російської грамоти. Потім – француз Бопре.

Ставлення до служби та військової честі у головних героїв по-різному. Гринь ставиться до служби відповідально і залишається вірним своє імператриці до кінця, виявляючи відданість присязі. Швабрін ставився до військової служби безвідповідально, відразу ж перейшовши на бік Пугачова .

Ставлення героїв до жінки і почуття любові також по-різному. Гриньов щиро любив Машу і відкрився їй у своїх почуттях. Любов Швабрина своєрідна. Зазнаючи почуття до героїні, він невтішно відгукується про матір Марії. І Маша побоюється Швабрина через його підступність та нахабство.

Головні Пушкінські герої розкривають свої характери, насамперед стосовно Пугачевського бунту.

Гриньов остаточно залишається офіцером. Вихований в офіцерській сім'ї, він не упускає своєї честі та гідності у скрутний час. Вірний своїй Вітчизні, присязі та військовому обов'язку. Він вважає, що молодий офіцер, який порушив присягу – злочинець.

Швабрін був позбавлений цих високих принципів і став прихильником бунтаря не через ідейні переконання, а з корисливих цілей.

Бережи честь змолоду.

Прислів'я

Давно помічено, що, долаючи життєві труднощі і протистоїть мінливості долі, одні люди стають міцнішими, загартованішими, мужнішими, інші ж — здаються, ламаються. Подаючи несподівані сюр-призи, життя ніби перевіряє людей на силу характеру, на стійкість їх моральних та моральних цінностей, чесність перед самим собою. Таким «перевірним» випробуванням стала для багатьох селянська війна під проводом Пугачова. Участь у пугачівському повстанні та його придушенні яскраво висвітлила у повісті два незабутні характери — Петра Гриньова та Олексія Швабрина.

З самого початку повісті ми маємо можливість спостерігати, які події та фактори накладають свої глибокі відбитки на характер Петра Гриньова, формуючи його. На початку повісті Петро — довірливий і наївний юнак, але вже тоді він свято виконує заповіт батька, котрий проводив його на службу: «Бережи честь змолоду». Глибокий сором і каяття охоплюють Петра після веселої гулянки з новим знайомим Зуріним. Однак, незважаючи ні на що, Петро вважає справою честі віддати тому програні в нечесній грі гроші. Доброту, щедрість і просту людську подяку виявляє Гриньов по відношенню до людини, яка врятувала його під час бурану і згодом виявилася ватажком селянського повстання Пугачовим.

Потрапивши на службу в Білогірську фортецю, Петро Гриньов знайомиться з усіма її мешканцями, особливо близько сходить із сім'єю коменданта фортеці Миронова і Олексієм Швабриним.

У міру того, як росте і зміцнюється в серці Гриньова любов і ніжність до Маші Миронова, йому відкриваються і причини низинних і підлих поривів Швабрина. Адже Швабрін колись теж був закоханий у Марію Іванівну, але, отримавши відмову, тепер не може змиритися з цим, і намагається очорнити її, вигадуючи плітки та гидоти про неї та її родину. Зрозумівши це, Гриньов заступається за честь дівки і викликає кривдника на дуель. Невідомо, чим би закінчився поєдинок, якби Швабрін безчесним ударом не поранив Петра.

Швабрину нестерпно бачити увагу та участь, якою оточили пораненого Гриньова Маша та її родина. Він пише анонімний лист отцю Петра, після якого, розгніваний вчинком сина, батько не дає молодому Гриневу згоди на шлюб з коханою дівчиною.

Коли хвиля повстання докотилася до стін Білогірської фортеці, її мешканці по-різному зустріли бунтівників. Комендант фортеці та багато офіцерів впали від руки суворого Пугачова, відмовившись визнати його царем. Борошна совісті не властиві Швабрину. Він без вагань присягнув на вірність Пугачову, поцілував руку, переодягся і остригся. Для цього людини не існує поняття про дворянський обов'язок і заради порятунку свого життя він готовий на все. Залишившись у фортеці за головного, цей негідник садить Машу Миронову під замок на хліб і воду і всіляко їй загрожує, домагаючись, щоб вона стала його дружиною. Він відчуває свою безкарність і від цього стає ще жорстокішим.

Волею долі виявляється так, що заячий кожушок, подарований Гриньовим Пугачову давним-давно, під час суду над захисниками фортеці рятує юнакові життя. Тепер його основне завдання – врятувати Машу з полону, дати їй захист та укриття. Чесність і прямолінійність, доб-рота, почуття власної гідності та обов'язку, благородство залучають у Гриньові не тільки читачів повісті, а й самого Пугачова, який вміє оцінити справжні достоїнства людини. Адже Гриньов, звертаючись за допомогою до державного ворога, не зраджує присязі і не приховує цього від грізного отамана. Сподіваючись на порядність, розуміння і людську участь, Петро Гриньов просить у Пугачова допомоги і отримує її. Дівчина та її добре ім'я врятовані. Матеріал із сайту

Потрапивши під суд після придушення повстання, Швабрін і не думає каятися у своїх низьких вчинках. Він продовжує вигороджувати себе, звинувачуючи у шпигунстві та зраді Гриньова, сподіваючись тим самим раз і назавжди помститися своєму ворогові, свідку його — Швабрина — ницості та підлості. Гриньов ж у черговий раз виявляє шляхетність і широту душі, відмовившись від виправдання себе перед імператриці і всієї держави з метою не вплутувати в судове розгляд ім'я коханої дівчини, що залишилася сиротою і перенесла важкі випробування.

Для Петра Гриньова все закінчується благополучно, і ми бачимо, що ніякі мінливості та труднощі долі ніколи не зможуть зламати людину, якщо вона налаштована боротися за свої принципи, ідеали, любов. Безпринципного і безчесного людини, якому невідоме почуття боргу, часто чекає доля залишитися наодинці зі своїми гидкими вчинками, ницістю, підлістю без друзів, коханих і просто близьких людей.

Чи не знайшли те, що шукали? Скористайтеся пошуком

На цій сторінці матеріал за темами:

• гринів та швабрин порівняльна характеристика
• капітанська донька характиристика швабрина
• план порівняльної характеристики гринева та швабрина
• твір порівняння швабрина та гринева
• порівняння гриньова та швабрина (капітанська донька)